Що робити з тарою з-під ЗЗР та міндобрив? (аудіоверсія)

Небезпечні відходи

Тара, у якій містилися пестициди або агрохімікати, згідно з Національним переліком відходів, затвердженим постановою КМУ від 20.10.2023 р. №1102, класифікується за кодом 15 01 10* – упаковка, що містить залишки небезпечних речовин або забруднена ними. Позначка «*» означає, що така тара належить до небезпечних відходів.

Декларація про відходи

Тому в році утворення таких відходів підприємство повинне подавати Декларацію про відходи.

Водночас відповідно до пп. 1 п. 1 Закону №2115-IX «Про захист інтересів суб’єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» таку декларацію можна не подавати під час дії воєнного стану, а подати протягом трьох місяців після його припинення або скасування за весь період неподання. Але Міндовкілля та Державна екологічна інспекція не випускали офіційних роз'яснень або наказів, які б прямо дозволяли ігнорувати подання декларації про відходи. Навпаки, ці органи щороку публікують офіційні нагадування для суб'єктів господарювання про суворий обов'язок подати декларацію до 20 лютого року, наступного за звітним (див., приміром, тут). Державні відомства наголошують, що процес повністю цифровізований, і звітність необхідно подавати виключно в електронній формі через платформу «ЕкоСистема».

Що робити з використаною тарою

Серед суб’єктів господарювання поширене помилкове твердження, що після промивання тара стає «чистою». Проте навіть триразове промивання не гарантує автоматичного зняття небезпечних властивостей.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону №86/95-ВР «Про пестициди і агрохімікати» кожна товарна одиниця пестициду або агрохімікату (крім тих, що використовуються для державних випробувань та/або наукових досліджень) повинна використовуватися, зберігатися та транспортуватися за наявності етикетки. На етикетці, зокрема, зазначаються способи та засоби знешкодження невикористаних пестицидів і агрохімікатів, а також порядок знищення тари. Тому вимоги виробника щодо поводження з тарою є обов’язковими.

Згідно з Порядком вилучення, утилізації, знищення та знешкодження непридатних або заборонених до використання пестицидів і агрохімікатів та тари від них, затвердженим постановою КМУ від 27.03.1996 р. №354, утилізацію, знищення та знешкодження такої тари здійснюють:

• підприємства-виробники;
• або інші суб’єкти господарювання, які мають ліцензію на здійснення діяльності з управління небезпечними відходами та позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Якщо тара металева або поліетиленова, зовні чиста, герметично закрита та не потребує знезараження, її можна повернути виробнику для повторного використання. Якщо повернення неможливе, виробники ЗЗР зазвичай рекомендують проколювати або іншим способом пошкоджувати тару, щоб унеможливити її повторне використання для контрафактної продукції.

Категорично заборонено:

• спалювати таку тару;
• закопувати її;
• передавати без належних документів.

Як небезпечні відходи, використану тару потрібно зберігати в окремому безпечному місці на території підприємства. Зберігання відходів допускається не більше одного року з моменту їх утворення. Воно має бути безпечним для здоров’я людей та навколишнього природного середовища відповідно до екологічних і санітарно-епідеміологічних вимог (п. 14 ст. 1 Закону №2320-IX «Про управління відходами»).

Підприємства також повинні вести облік утворення та передачі відходів.

Щодо біг-бегів від міндобрив, можливість їх повторного використання залежить від ступеня забруднення та рекомендацій виробника. Якщо біг-беги не містять небезпечних залишків і можуть безпечно використовуватися у господарській діяльності, їх дозволено залишити для власних потреб. Однак у разі забруднення небезпечними речовинами вони також набувають статусу небезпечних відходів і підлягають передачі спеціалізованим підприємствам.

Екологічний податок

Відповідно до пп. 240.1.3 ПКУ платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, які здійснюють розміщення відходів. При цьому розміщення відходів – це їх постійне перебування або захоронення у спеціально відведених місцях, на які отримано відповідний дозвіл (пп. 14.1.223 ПКУ).

Тимчасове зберігання тари на території підприємства до моменту її передачі на утилізацію або повторне використання не є розміщенням відходів. Отже, обов’язку сплачувати екологічний податок у такому випадку не виникає.

Проте податківці інколи дотримуються іншої позиції та вважають, що екоподаток потрібно сплачувати навіть у разі тимчасового зберігання відходів. Наприклад, читаємо відповідь ДПС на питання в ЗІР (117.01): «Чи є платником екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах СГ, який здійснює тимчасове розміщення відходів, в тому числі небезпечних відходів (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо)?». ДПС відповідає, що так, суб’єкт господарювання є платником екологічного податку за розміщення відходів, оскільки здійснює тимчасове розміщення відходів, в тому числі небезпечних відходів (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо), що не належать до окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, то у нього виникають податкові зобов’язання з екологічного податку за розміщення відходів.

Про те, як розраховувати податок, можна прочитати в консультації: «Екоподаток за тимчасове зберігання люмінесцентних ламп: декларувати чи ні?».

Ми не згодні з думкою податкової служби. Детально це питання розглядалося, приміром, в консультації: «Екологічний податок за відпрацьовані мастила, акумулятори та шини». Таж оскільки податкова служба свою думку озвучила, очевидно, ті, хто не будуть платити за тимчасове розміщення відходів, можуть бути визначені порушниками податкового законодавства, і на них можуть накласти податкові штрафи. Тож ті суб’єкти, які не бажають зайвих суперечок з податківцями, можуть сплачувати екологічний податок з тимчасового розміщення на власній території. Тим суб’єктам господарювання, які не бажають платити зайвого, варто бути готовим до відстоювання власної правоти, навіть і в суді. Аргументи ми навели в наведеній консультації.

Висновки:

1. Тара — небезпечні відходи. Каністри від ЗЗР класифікуються за кодом 15 01 10 як небезпечні відходи, підлягають передачі ліцензованим утилізаторам або виробнику, а їх спалювання, закопування чи передача без документів — заборонені. Біг-беги від міндобрив можна залишити для власних потреб лише якщо вони не забруднені небезпечними речовинами.

2. Декларація про відходи — подавати потрібно. Незважаючи на норму про відстрочку на час воєнного стану, Міндовкілля та Держекоінспекція щороку нагадують про обов'язок подавати декларацію до 20 лютого наступного року в електронній формі через платформу «ЕкоСистема».

3. Екологічний податок — спірне питання. Технічно тимчасове зберігання тари до утилізації не є «розміщенням відходів» і не тягне екоподатку, проте ДПС дотримується протилежної позиції. Хто не хоче суперечок — може сплачувати, хто готовий відстоювати свою правоту аж до суду — може не сплачувати.