Що робити, якщо водій не повернувся із закордонного відрядження?

Під час воєнного стану, такі ситуації з водіями, які мають право виїзду за кордон у відрядження, нажаль, не рідкість. І коли така ситуація виникає, у роботодавця постає питання щодо звільнення втікача.

Відповідно до пп. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП, прогулом вважається відсутність на роботі, в тому числі така відсутність більше трьох годин протягом робочого дня, без поважних причин.

Тож, щоб звільнити працівника, потрібно запастися документальним підтвердженням його відсутності.

Якщо працівник не з’являється на роботі декілька днів поспіль і з ним або з його родичами не вдається встановити зв’язок, тоді необхідно відвідати працівника вдома. До відвідання доцільно залучити декількох осіб, у т.ч. представника трудового колективу. Результат відвідування оформлюється актом.

Також буде доречним до всього зібраного пакету документів долучити роздруківку повідомлення, надісланого водієм через месенджер про відмову про продовження відрядження чи повернененні на роботу, якщо воно було отримане. Саме повідомлення потрібно зберігати в електронному вигляді у месенджері, в якому воно було отримане.

Тож якщо причини відсутності працівника не з’ясовано або з’ясовано, але виникають сумніви щодо правдивості пояснень працівника, слід вжити додаткових заходів щодо документального оформлення доказів відсутності. Звісно, можна й надалі не звільняти працівника, а продовжувати ставити в табелі «неявка з нез’ясованих причин» та писати листи, якщо у роботодавця хитка доказова база для проведення звільнення. Не можна звільнити працівника за прогул у період його відсутності, враховуючи, що такий працівник не з’явився на роботі протягом тривалого часу (наприклад, понад 4 місяці), та жодних відомостей про місце його перебування та причини прогулу роботодавець не має.

Детально про звільнення за прогул та про документальне оформлення ми писали тут та тут.

Оскільки прогул є порушенням трудової дисципліни, за його вчинення працівник може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності та підданий стягненню у вигляді догани або звільнення (ст. 147 КЗпП).

Тож, якщо роботодавець зібрав доказову докуменальну базу та прийняв рішення про звільнення, то оформлюється наказ про звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП. І обов’язково роботодавець у день звільнення має провести остаточний розрахунок при звільненні за ст. 116 КЗпП з дотриманням умов викладених у ч. 1 ст. 47 КЗпП.

Крім того, звертаємо увагу на те, що водій при звільненні, який не повернувся із закордонного відрядження, отримати копію наказу та трудову книжку, та підписати картку П-2 не зможе, роботодавцем складається акт довільної форми про неможливість видачі трудової книжки та копії наказу через відсутність працівника в Україні. Отримати трудову книжку працівник зможе після повернення додому, особисто звернувшись до роботодавця чи на надану поштову адресу, зазначену у листі, оскільки абз. 4 п. 37 Правил №270 у міжнародних поштових відправленнях забороняється пересилати, зокрема, трудові книжки.