Працівник рік у відпустці без збереження: звільнення з ініціативи роботодавця
Працівнику з 01.03.2022 р. було надано відпустку без збереження зарплати на період військового стану в Україні. Працівник виїхав за кордон і перебуває там до теперішнього часу, отримав там тимчасовий прихисток. Які дії роботодавця в даному випадку? Чи можна звільнити його або провести якісь інші дії?
Працівника можна було би звільнити за пп. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП (за дотриманням визначених умов) якби не заява на відпустку без збереження зарплати. Пояснимо.
Законом №2352 було внесено зміни до ч. 1 ст. 36 КЗпП, а саме доповнено, зокрема, підставою припинення трудового договору з працівником за п. 8-3: відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль. Цей закон набрав чинності 19 липня 2022 р.
Для припинення дії трудового договору за пп. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП мають бути одночасно дотримані дві обов’язкові умови:
1) фактична відсутність працівника на робочому місці понад 4 місяці підряд;
2) відсутність інформації у роботодавця про причини такої відсутності понад 4 місяці підряд (при цьому не має значення поважність чи неповажність причин такої відсутності).
Тобто, якщо працівник протягом 4 місяців інформував роботодавця про причини своєї відсутності, зазначені підстави припинення трудового договору не можуть застосовуватися.
Оскільки, в даному випадку, працівник написав заяву на відпусту без збереження зарплати (таким чином проінформував роботодавця про причини свої відсутності), а роботодавець погодився та оформив наказ, то підстав для звільнення працівника за п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП, у останнього немає.
Також немає інших підстав для звільнення працівника з ініціативи роботодавця. За даних умов працівник може звільнитися тільки за власним бажанням.