Працівник числився у штаті, але не працював (НЗ): як діяти з лікарняним, відкритим до звільнення?
Працівник після мобілізації (виплати середньої зарплати до 18.07.2022) був демобілізований у вересні 2025 року, з вересня по грудень 2025 року виплат не отримував, оскільки не виходив на роботу з нез’ясованих причин, а 26.12.2025 звільнений. Після звільнення в ПФУ з’явився лікарняний за період 24–29.12.2025. Чи підлягає такий лікарняний оплаті, як у цьому випадку оформити довідку про страховий стаж та чи потрібно подавати повідомлення-розрахунок до ПФУ?
На думку ПФУ такий лікарняний не буде оплачений, оскільки цей працівник не є застрахованою особою.
Пенсійний фонд України у листі від 30 березня 2023 року №12195-15368/У-03/8-2800/23 зауважив, що частиною першою статті 12 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (далі — Закон №1105) визначено, що право на страхові виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи — громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону №1105 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї страхового випадку.
Допомога по тимчасовій непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, виплачується уповноваженим органом управління застрахованим особам з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Водночас надання допомоги по тимчасовій непрацездатності за перших п’ять днів тимчасової непрацездатності врегульовано нормами Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 №440.
Згідно з частиною другою статті 1 Закону №1105, поняття «застрахована особа» застосовується у значенні, визначеному Законом України від 08.07.2010 №2464 про збір та облік єдиного внеску.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону №2464, застрахованою вважається фізична особа, яка підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та за яку у встановленому порядку сплачується або сплачувався єдиний внесок.
Таким чином, право на допомогу по тимчасовій непрацездатності виникає виключно у застрахованих осіб, а обов’язковою умовою його реалізації є наявність статусу застрахованої особи у місяці настання страхового випадку, що підтверджується сплатою роботодавцем ЄСВ у передбачених законодавством розмірах і строках.
Отже, у ситуації, коли працівник під час дії воєнного стану фактично не працював з нез’ясованих причин і за нього не здійснювалася сплата єдиного внеску, такий працівник втрачає статус застрахованої особи і у разі хвороби в цей період не набуває права на допомогу по тимчасовій непрацездатності, у тому числі з шостого дня непрацездатності.