Податок на доходи нерезидентів при виплаті відсотків, якщо кінцевий бенефіціар резидент України

Проценти (відсотки) є в переліку доходів, при виплаті яких резидентом України нерезиденту потрібно утримувати податок на доходи нерезидентів (див. п. «а» пп. 141.4.1 ПКУ).

Податок утримується за ставкою 15% з суми таких доходів і за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності (див. абз. 1 пп. 141.4.2 ПКУ).

Таким договором про уникнення подвійного оподаткування є Конвеція між Урядом України і Урядом Чеської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження

податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Конвенції проценти, що виникають в Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

Однак, згідно з ч. 2 ст. 11 Конвенції такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти і є резидентом другої Договірної Держави, податок, що стягується, не повинен перевищувати 5 відсотків від загальної суми процентів. Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою встановлюють спосіб застосування такого обмеження.

Таким чином, якщо скористатися нормою Конвенції, то підприємство – резидент України повинен утримати податок в розмірі 5%, а не 15%.

Але щоб скористатися нормою міжнародного договору, потрібно виконати дві умови, про які ми детально писали тут:

1. Умова 1. Нерезидент – отримувач доходу має бути бенефіціарним (фактичним) отримувачем доходу;

2. Умова 2. Нерезидент – бенефіціарний отримувач має подати резиденту, який виплачує йому доходи, довідку (або її нотаріально засвідчену копію), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інші документи, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до п. 103.3 ПКУ бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором), вважається особа, що має право на отримання таких доходів та є вигодоотримувачем щодо них (має право фактично розпоряджатися таким доходом).

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не є юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або виконує лише посередницькі функції щодо такого доходу, про що, зокрема, можуть свідчити такі ознаки:

• зазначена особа не має достатньо повноважень або у випадку, підтвердженому фактами та обставинами, не має права користуватися та розпоряджатися таким доходом, та/або
• зазначена особа передає отриманий дохід або переважну його частину на користь іншої особи незалежно від способу оформлення такої передачі та зазначена особа не виконує суттєвих функцій, не використовує значні активи та не несе суттєві ризики в операції з такої передачі, та/або зазначена особа не має відповідних ресурсів (кваліфікованого персоналу, основних засобів у володінні або користуванні, достатнього власного капіталу тощо), необхідних для фактичного виконання функцій, використання активів та управління ризиками, пов’язаних з отриманням відповідного виду доходу, які лише формально покладаються (використовуються, приймаються) на зазначену особу у зв’язку із здійсненням операції з такої передачі.

А кінцевий бенефіціарний власник – це згідно з п. 30 ч. 1 ст. Закону №361-IX - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

Кінцевим бенефіціарним власником є:

• для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);
• для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);
• для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.

Таким чином, бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України і кінцевий бенефіціарний власник – це різні поняття.

Якщо фізособа – резидент є кінцевим бенефіціарним власником, це не означає, що вона є бенефіціарним (фактичним) отримувачем доходу. Адже фізособа – резидент не є особою, яка зобов’язана отримати проценти, які отримала юрособа нерезидентом. В розглядуваній ситуації саме юрособа – нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем процентів.

Тож, на наш погляд, перша умова в розглядуваній ситуації виконується.

Якщо буде виконана і друга умова, то підприємство резидент, яке виплачує проценти, на наш погляд, повинне застосувати ставку податку на доходи нерезидентів 5%.

Але думка податкової служби з цього питання нам невідома. Тому для уникнення непорозумінь може бути доречним отримати індивідуальну податкову консультацію.

***

Читайте також:

• Податок на репатріацію: розрахунки
• Податок на репатріацію: застосування конвенцій
• Підтвердження статусу нерезидента