Переїзд підприємства разом з працівниками через бойові дії: оплата житла і харчування

Відповідно до ст. 3 Закону №2136, у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров'я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

У період дії воєнного стану норми ч. 3 ст. 32 КЗпП та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.

Тобто, для здійснення такого переведення з ініціативи роботодавця мають бути дотримані такі умови:

1) переведення здійснюється виключно для виконання робіт, спрямованих на відвернення або ліквідацію наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей;

2) переведення не здійснюється в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії (для переведення в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії необхідна згода працівника);

3) оплата праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

При цьому працівники можуть бути попереджені про зміну істотних умов праці відразу після прийняття роботодавцем відповідного рішення про таку зміну, але не пізніше допуску до роботи зі зміненими умовами праці, без дотримання норми ст. 32 КЗпП.

Тож відразу стає зрозумілим, що переведення працівників в іншу місцевість, де не має бойових дій) не є відрядженням, а є гарантією та компенсацією при переїзді працівників в іншу місцевість.

Але відповідно до ст. 120 КЗпП, працівникам при переведенні їх на іншу роботу, коли це зв'язано з переїздом в іншу місцевість, виплачуються:

• вартість проїзду працівника і членів його сім'ї (крім випадків, коли власник або уповноважений ним орган надає для цього відповідні засоби пересування) у порядку і в розмірах, встановлених законодавством для відряджень;
• витрати по перевезенню майна залізничним, водним і автомобільним транспортом (загального користування) вагою до 500 кілограмів на самого працівника і до 150 кілограмів на кожного члена сім'ї, який переїжджає. За згодою сторони, яка приймає, можуть бути оплачені витрати на перевезення майна більшої ваги;
• добові за час перебування в дорозі у розмірі, встановленому законодавством для відряджень;
• одноразова допомога на самого працівника і на кожного члена сім'ї, який переїжджає. Працівникові - в розмірі його місячного посадового окладу (тарифної ставки) за новим місцем роботи і кожному члену сім'ї, який переїжджає, - в розмірі 25% одноразової допомоги самого працівника;
• заробітна плата за дні підготовки до переїзду і влаштування на новому місці проживання, але не більше шести днів, а також за час перебування в дорозі виходячи з посадового окладу (тарифної ставки) за новим місцем роботи.

До членів сім'ї працівника, на яких виплачується компенсація, належать чоловік, дружина, а також діти і батьки подружжя, які перебувають на їх утриманні і проживають разом з ними.

Якщо заздалегідь точно визначити розмір належних працівникові сум компенсації неможливо, то за згодою сторін йому видається аванс. За отриманий аванс працівник має подати авансовий звіт.

Вартість проїзду членів сім'ї і перевезення їх майна, а також одноразова допомога їм виплачуються у разі, якщо вони переїжджають на нове місце проживання працівника до закінчення одного року з дня фактичного отримання ними жилого приміщення.

Якщо працівник переводиться або приймається на роботу на строк не більше одного року, а сім'я з ним не переїжджає, за погодженням сторін замість виплати одноразової допомоги йому можуть відшкодовуватися витрати, пов'язані з тимчасовим проживанням на новому місці. Розмір відшкодування витрат не повинен перевищувати 50% розміру добових.

Всі ці виплати покриваються за рахунок роботодавця. Крім того, зазначені виплати оподатковуватимуться ПДФО та ВЗ, а от ЄСВ не нараховується, оскільки компенсаційні виплати та добові, які виплачуються роботодавцем при переведенні в іншу місцевість не входять до фонду оплати праці (пп. 3.15 Інструкції №5 та п. 6 розділу І Переліку № 1170).

Щодо компенсації вартості проживання та харчування в готелі працівників, зазначимо. Відповідно до пп. «б» пп. 164.2.17 ПКУ дохід, у вигляді вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку є для нього додатковим благом.

Тобто якщо роботодавець компенсує вартість проживання та харчування працівника в готелі, то такий дохід для працівника є додатковим благом та підлягає оподаткуванню ПДФО за ставкою 18% від бази оподаткування та ВЗ за ставкою 1,5%. Жодних винятків в оподаткуванні на час воєнного стану не має.