Оплата виїзду у відрядження у вихідний день
Чи має право підприємство оплачувати в подвійному розмірі час перебування відрядженого працівника на шляху прямування його до пункту призначення у вихідний день. Чи не буде це порушенням трудового та іншого законодавства? Якими нормами законодавства може користуватися підприємство для таких виплат? Чи можливо прописати в Положенні про відрядження підставу таких оплат?
Ні, підприємство не повинно оплачувати в подвійному розмірі час перебування відрядженого працівника на шляху прямування його до пункту призначення у вихідний день. Пояснимо.
Гарантії працівнику, який направляється у відрядження, встановлені ст. 121 КЗпП.
Відповідно до пп. 10 Інструкції №59, якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку.
Проте ця Інструкція №59 не обов’язкова до виконання роботодавцями, які не фінансуються з бюджету. Власне, вона більше призначена для економії бюджетних коштів, ніж для захисту трудових прав працівників. Проте, поскільки іншого нормативного акту врегулювання оплати у відрядженні немає, комерційні підприємства також можуть нею користуватися.
Також, роботодавці комерційних підприємств можуть розробити власне Положення про відрядження, яке доводиться до відома всіх працівників. Тобто кожна ситуація, що стосується відрядження, має бути врегульована Положенням про відрядження або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Також в обов’язковому порядку, незалежно від наявності Положення про відрядження, потрібно дотримуватися загальних норм чинного законодавства.
Інструкція №59 говорить, що якщо працівник вибуває у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження надається інший день відпочинку відразу після повернення з відрядження або в інший робочий день за вибором працівника та за погодженням з директором. Але такої норми у КЗпП немає, тому у роботодавця немає обов’язку якось компенсувати працівнику вихідний день, витрачений на дорогу у відрядження. Роботодавець може лише добровільно взяти на себе обов’язок надавати працівникам інший день відпочинку.
Оплата у подвійному розмірі дня виїзду у відрядження у вихідний день не передбачена чинним законодавством, оскільки працівник в цей день не працював, тому немає підстав для табелювання цього дня як робочого дня і нарахування власне зарплати. Тобто проблема в тому, що в цей день немає відпрацьованих годин.
Якщо все-таки роботодавець має бажання компенсувати втрату вихідного дня грошима, то це можна зробити іншими шляхами, наприклад, встановити в цей день підвищену норму добових або нарахувати премію за готовність виїхати у відрядження у вихідний день. Щодо добових зауважимо, що сума добових, яка перевищує величину, встановлену пп. 170.9.1 ПКУ, буде оподатковуватись ПДФО та ВЗ, але без нарахування ЄСВ.