Оплата праці водія-далекобійника за роз’їзний характер роботи

Поняття «роз’їзний (пересувний) характер робіт» законодавством не визначено. Роз’їзний характер робіт передбачає виконання робіт на об’єктах, розташованих на значній відстані від місця розташування організації, у зв’язку з поїздками в неробочий час від місцезнаходження організації до місця роботи на об’єкті й назад (див. листи Мінсоцполітики від 15.11.2013 р. №491/13/116-13, Мінпраці від 17.11.2006 р. №307/13/133-06). Тобто роз'їзною працею прийнято вважати випадки, коли постійна робота працівників проходить у дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер. Сюди належать екіпажі транспортних засобів (водії, провідники), експедитори, контролери, торгові регіональні представники та інші подібні категорії працівників.

З урахуванням специфіки своєї господарської діяльності підприємство має право самостійно встановити перелік робіт, посад, професій, роботи за якими носять роз’їзний (пересувний) характер (листи Мінпраці від 13.09.2006 р. №905/13/84-06 і Мінфіну від 16.02.2017 р. №31-08030-16-10/4313).

Доцільність установлення надбавки та визначення її розміру — прерогатива самого підприємства (ст. 97 КЗпП, ст. 15 Закону про оплату праці).

Тобто, враховуючи специфіку господарської діяльності, підприємство в колективному договорі (трудовому договорі, наказі чи Положенні про відрядження та роз'їзний характер роботи) встановлює роз’їзний характер роботи та надбавки до тарифних ставок працівників.

Доплати (надбавки) до тарифних ставок (окладів, посадових окладів) компенсаційного характеру — це виплати понад оплату за виконання посадових обов’язків у робочий час, які враховують додаткову роботу, а також умови та режими праці (п. 13 розд. I Методичних рекомендацій №23).

Згідно з рекомендаціями Мінсоцполітики (лист від 13.09.2006 р. №905/13/84-06), якщо підприємство вирішило встановити надбавку за роз’їзний (пересувний) характер робіт, йому слід керуватися нормами постанови КМУ «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер» від 31.03.1999 р. №490.

У п. 1 Постанови №490 визначено, що розмір надбавки за роз’їзний характер роботи не може перевищувати граничні розміри добових, установлені КМУ для відряджень по Україні. Якщо ж робота має роз’їзний характер за межами України, розмір надбавок не може перевищувати 80% граничних норм добових витрат, установлених КМУ для відряджень за кордон.

Однак зазначимо, що Постанова №490 установлює правила для підприємств бюджетної сфери. Але вважаємо, що госпрозрахункові підприємства для встановлення граничного розміру надбавок (за аналогією з відрядними нормами) можуть використовувати суму добових, що не оподатковується ПДФО, передбачену пп. «а» пп. 170.9.1 ПКУ для відряджених. У 2025 році в межах України це 800 грн. на день, за межами України — 80 євро на день за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим НБУ, у розрахунку за кожний день.

Зазначимо, чи прив’язуватися до відрядних норм — це право підприємства, а не обов’язок, тому можна встановити власний розмір надбавок виходячи зі специфіки своєї госпдіяльності без будь-яких обмежень (але пам’ятайте про неоподатковуваний мінімум добових згідно з пп. 170.9.1 ПКУ – добові в сумі більше цього мінімуму можуть виплачуватися, але вже з оподаткуванням).

На нашу думку, надбавка має встановлюватися за день роз'їзної роботи для працівників, які можуть перебувати як на підприємстві, так і в дорозі. Для працівників, які завжди в дорозі і на підприємстві не перебувають під час виконуваної роботи ніколи (або майже ніколи), прийнятним може бути і розмір доплати у відсотках до посадового окладу.

Робочий час водія обліковується на основі табеля обліку використання робочого часу. Первинними документами для нарахування надбавки за роз’їздний характер робіт можуть бути маршрути, завдання на маршрути, маршрутні листи, відмітки в табелі обліку робочого часу, інші документи, зручні для підприємства.