Облік та оподаткування при перепродажу електроенергії

Податок на додану вартість

Касовий метод ПДВ

Відповідно до норм пп. 44 підр. 2 розд. ХХ ПКУ тимчасово, до 1 січня 2026 року, платники податку, які здійснюють постачання, передачу, розподіл електричної енергії, визначають дату виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту за касовим методом.

Норма цього пункту поширюється на операції, за якими дата виникнення першої з подій, визначених у пп. 187.1 та у пп. 198.2 ПКУ, припадає на звітні (податкові) періоди до 1 січня 2026 року.

Таким чином, при продажу електроенергії дата виникнення ПЗ і ПК визначається за касовим методом. Причому касовий метод стосується лише операцій придбання і постачання електроенергії. Щодо всіх інших операцій ПЗ і ПК нараховуються в загальному порядку за правилом першої події.

Зведені ПН

Згідно з наведеною вище нормою ПКУ у разі якщо операції, визначені цим пунктом, мають безперервний або ритмічний характер постачання, платники податку:

• покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усієї суми отриманих коштів або інших видів компенсації відповідно до пп. 14.1.266 ПКУ протягом такого місяця;
• покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведену податкову накладну з урахуванням усієї суми отриманих коштів або інших видів компенсації відповідно до пп. 14.1.266 ПКУ протягом такого місяця.

Фактично постачання електроенергії має безперервний характер, тому продавець електроенергії може складати не пізніше останнього дня місяця зведену податкову накладну на кожного платника ПДВ, а також окрему зведену податкову накладну на неплатників ПДВ.

База оподаткування ПДВ

Згідно з пп. 188.1 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається згідно договірної вартості, при цьому вона не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг. Але це останнє правило не поширюється на постачання електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Таким чином, база оподаткування операцій з постачання електроенергії визначається згідно договірної вартості, навіть якщо вона нижча за ціну придбання.

Тобто, при продажу електроенергії нижче ціни придбання донараховувати ПДВ не потрібно.

Податок на прибуток

Податкові різниці для платників податку на прибуток, які продають електроенергію, ПКУ не передбачені.

Акцизний податок

Згідно з пп. 212.1.13 ПКУ платниками акцизного податку є виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її на ринку електричної енергії.

А суб’єкти господарювання, які займаються придбанням і подальшим продажом електроенергії, не є платниками акцизного податку.

Чи потрібно вести облік собівартості електроенергії?

Питання, як розрізнити поняття товару та послуг ми детально аналізували тут.

Згідно з аргументами, наведеними в статті за посиланням вище, електроенергія є товаром. Те саме зазначала ДПАУ в своєму листі від 22.05.2003 р. № 8118/7/23-6217.

Тому підприємство, яке купує і продає електроенергію, на наш погляд, може обліковувати придбану електроенергію як товар на субрахунку 281, дохід від продажу товару відображати на субрахунку 702, а собівартість реалізації на субрахунку 902.

Це також означає, що підприємство повинне формувати первісну вартість придбаного товару, згідно з п. 9 НП(С)БО 9.

Первісна вартість - фактична собівартість запасів, визначена відповідно до цього НП(С)БО (див. п. 4 НП(С)БО 9).

Таким чином, на наш погляд, підприємство може вести облік собівартості товару (електроенергії).

Але, наприклад, в листі Мінфіну від 02.09.2003 р. № 31-04220-29-18/1497 «Про бухгалтерський облік операцій з придбання та продажу електричної енергії» наведена зовсім інша думка:

• відповідно до Інструкції № 291 операції з придбання та реалізації електричної енергії відображаються з використанням рахунків бухобліку класу 3 «Кошти, розрахунки та інші активи», 6 «Поточні зобов'язання», 7 «Доходи і результати діяльності», 9 «Витрати діяльності» без використання рахунків класу 2 «Запаси».

Тут зазначимо, що згідно з ч. 2 ст. 6 Закону про бухоблік Мінфін є державним органом в Україні, який регулює питання методології бухобліку та фінзвітності. Тому з питань бухгалтерського обліку саме думка Мінфіну є остаточною. На жаль, Мінфін не конкретизував особливості бухгалтерського обліку, а навів тільки класи рахунків, які слід застосовувати. Тому може бути доречним звернутися з цього питання до Мінфіну.

На наш погляд, бухгалтерський облік за загальними рекомендаціями Мінфіну можна вести таким чином, що всю придбану електроенергію відразу списувати на рахунок 90:

• Дт 90 Кт 631.

І подальший продаж:

• Дт 361 Кт 70.

Тобто, придбана і продана електроенергія проходить через бухгалтерський облік транзитом. Це зрозуміло, адже залишків електроенергії на балансі підприємства бути не повинно.

Щоправда, незрозуміло, які субрахунки застосовувати – 901 (701), 902 (702) чи 903 (703).

Можемо міркувати таким чином, що якщо для підприємства, що придбаває та продає електроенергію, вона не є готовою продукцією і не є товаром, то доречно вважати її послугами. В такому разі слід застосовувати субрахунки 903 (703).

Як бачимо, в бухгалтерському обліку електроенергія може бути послугами, а в податковому товаром.

Але знову-таки підкреслимо, для уникнення непорозумінь може бути доречним отримати з цього питання індивідуальну податкову консультацію у податкової служби і консультацію у Мінфіну.