Негосподарські витрати у 2026 році: облік на 949, 977 і вплив на фінрезультат (аудіоверсія)

Підприємство систематично відносить усі витрати негосподарського характеру на субрахунки 949 «Інші витрати операційної діяльності» або 977 «Інші витрати». Чи відповідає такий підхід вимогам бухгалтерського обліку та податку на прибуток, і чи допустимо окремі поточні витрати не проводити через рахунки класу 9, щоб не зменшувати фінансовий результат?

На якому рахунку обліковувати негосподарські витрати?

Із 01.01.2015 р. об’єкт оподаткування податком на прибуток визначають через бухфінрезультат, сформований за НП(С)БО або МСФЗ, з подальшим коригуванням лише на ті різниці, які прямо встановлені ПКУ, зокрема пп. 134.1.1 ПКУ. Тому сам по собі «негосподарський» характер витрат уже не означає, що вони автоматично випадають із податкового обліку.

Водночас у бухгалтерському обліку взагалі немає нормативного поділу витрат на господарські та негосподарські. Бухоблік орієнтується не на таку ознаку, а на вид діяльності: операційну, фінансову, інвестиційну чи іншу, що випливає з НП(С)БО 1 та Інструкції про застосування Плану рахунків, затвердженої наказом Мінфіну від 30.11.1999 №291.

Отже, відносити всі без винятку «негосподарські» суми саме на 949 або 977 неправильно. Субрахунок 949 застосовують лише для інших операційних витрат, а 977 — для інших витрат діяльності, які не відображаються на інших субрахунках рахунка 97, тобто їх використання залежить від економічної суті витрати, а не від ярлика «негосподарська». Саме тому частина таких витрат може обліковуватися, наприклад, на 23, 91, 92, 93, 947, 948, 949, 976 або 977 — залежно від функціонального призначення та обставин операції.

Чи можна витрати не проводити через рахунки класу 9?

Якщо витрата відповідає визначенню витрат, наведеному в п. 3 розд. I НП(С)БО 1 і п. 6 НП(С)БО 16, її слід визнавати або одночасно з доходом, для отримання якого вона здійснена, або в періоді понесення, якщо прямий зв’язок з доходом відсутній, що передбачено п. 7 НП(С)БО 16. Тому поточні витрати звітного періоду мають проходити через рахунки класу 9 та впливати на бухфінрезультат.

Проводити такі витрати в обхід класу 9 або списувати їх одразу на рахунок 44 лише для того, щоб не показувати збиток, некоректно. Рахунок 44 застосовують у вузьких випадках, прямо передбачених стандартами, зокрема при виправленні помилок минулих років за п. 4 НП(С)БО 6 або при ретроспективному перерахунку через зміну облікової політики за пп. 12.1 НП(С)БО 6, а також у ситуаціях, про які говорить п. 9.5 НП(С)БО 16. Інакше підприємство занизить витрати та завищить фінрезультат, а це вже спотворює достовірність фінансової звітності.

Вплив негосподарських витрат на податок на прибуток

Щодо податку на прибуток загальне правило таке: більшість витрат, які часто називають негосподарськими, окремих податкових різниць не утворюють. Наприклад: подарунки працівникам, питна вода, утримання об’єктів соцсфери, наднормативні нестачі та втрати, понаднормові витрати пального, наднормативні виробничі витрати, відшкодування майнової шкоди, внесок на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, компенсуючий ПДВ та списання вхідного ПДВ на витрати. Винятки існують лише там, де ПКУ встановлює спеціальні коригування, зокрема щодо невиробничих ОЗ і НМА за пп. 138.1, 138.2, 138.3.2 ПКУ, окремої безоплатної допомоги за пп. 140.5.9, 140.5.10, 140.5.14 ПКУ, операцій з нерезидентами без ділової мети за пп. 140.5.1, 140.5.2, 140.5.4, 140.5.5, 140.5.6 ПКУ та операцій, пов’язаних із неправомірною вигодою, за пп. 140.6.1–140.6.3 ПКУ.

Висновки

  • У бухобліку немає самостійної категорії «негосподарські витрати», тому обирати рахунок слід за видом діяльності та змістом операції, а не за звичною прив’язкою до 949 чи 977;
  • Поточні витрати звітного періоду повинні формувати фінрезультат через рахунки класу 9, а їх списання повз ці рахунки або напряму на рахунок 44 допустиме лише у спеціальних випадках, прямо передбачених НП(С)БО 6 та НП(С)БО 16;
  • Для податку на прибуток більшість таких витрат враховуються за правилами бухобліку без окремих різниць, крім тих ситуацій, де ПКУ прямо встановлює коригування.