Компенсація витрат на вибір місця в літаку: чи є це додатковим благом?

Працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями, включаючи вартість проїзду до місця призначення і назад (див. ст. 121 КЗпП).

Проте, КЗпП не ідентифікує, які саме витрати відносять до витрат на проїзд.

В свою чергу, Інструкцією №59 визначено, що витрати на проїзд відшкодовують у розмірі вартості проїзду туди та назад повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування з урахуванням усіх витрат, пов’язаних з придбанням проїзних квитків ( див. пп. 6 розд. II і пп. 9 розд. III Інструкції №59).

Звертаємо увагу, що Інструкція №59 є основним документом, що регулює відрядження працівників органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів. Для всіх інших суб’єктів господарювання положення Інструкції №59 є суто рекомендаційними і можуть бути використані для формування власного Положення про відрядження.

При цьому, не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пп. 170.9 ПКУ (див. пп. 165.1.11 ПКУ).

Так, відповідно до пп. 170.9.1 ПКУ не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).

Такі витрати не є об’єктом оподаткування ПДФО лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість таких витрат.

До підтвердних документів належать, зокрема:

• транспортні квитки або транспортні рахунки та багажні квитанції (у тому числі електронні квитки);
• документи (виписки та/або відомості з рахунку), що містять визначену законом інформацію про виконані платіжні операції за рахунком, до якого емітовані платіжні інструменти;
• документи, що підтверджують виконання операції з використанням платіжних інструментів;
• інші документи, що засвідчують вартість витрат.

Отже:

1. Працівник має право на компенсацію витрат на службове відрядження. Відповідно до наведеної умови витрати було понесено саме в межах службового відрядження;

2. Для відшкодування витрат на проїзд працівник має надати підтвердження оплати та документи щодо напрямку витрат, відповідно до наведеної умови це електронний квиток, в якому буде зазначено дані працівника, тариф, вартість супутніх послуг, маршрут та інше. Звертаємо увагу, однієї виписки недостатньо. Так як випискою працівник підтверджує факт оплати, а от чи в межах вони господарської діяльності визначити можна за наявності квитка;

3. В нормативних документах не ідентифіковано, які саме витрати відносять до витрат на проїзд. І відповідно немає прямої норми щодо відшкодування витрат на вибір місця. За своєю суттю «вибір місця» - це додаткова послуга, яку надає авіакомпанія. Ціна за вибір місця залежить від напрямку польоту, класу, розташування місця. І в загальному порядку є необов’язковими витратами. Тому наразі щодо даного питання є варіативність.

Враховуючи зазначене, на думку консультанта:

Якщо придбання квитка не можливе без витрат на вибір місця, і такі витрати передбачені договором з перевізником і відображені в проїзному документі, то їх компенсація для працівника не є додатковим благом.

Якщо ж витрати на вибір місця це суто індивідуальне рішення працівника і відсутні підтвердні документи, то відповідно компенсація таких витрат є додатковим благом і оподатковується в загальному порядку. Також доцільно отримати ІПК.