Чи застосовувати ст. 123-1 ПКУ при компенсації витрат працівнику за договором ДМС?
ТОВ щороку укладає договір договір медичного страхуваня (ДМС). Оскільки договір ДМС передбачає, що страхова компанія компенсує витрати на ліки на картку працівнику, то такий договір не відповідає пп. 14.1.52-1 ПКУ. Внески визнаються додатковим благом і оподатковуються ПДФО та ВЗ. Чи потрібно застосовувати п. 123-1 ПКУ?
Відповідно до пп. 14.1.52-1 ПКУ, договір добровільного медичного страхування (ДМС) - договір страхування, який передбачає, що:
- страхова виплата здійснюється закладам охорони здоров’я у разі настання страхового випадку;
- страховий випадок, пов’язаний із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком;
- мінімальний строк дії договору ДМС один рік;
- страхові платежі повертаються виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.
У разі порушення вимог ПКУ до договорів ДМС (крім випадку, передбаченого абз. 4 ст.123-1 ПКУ), платник податку-страхувальник, який раніше визнав страхові внески як витрати в бухгалтерському обліку, зобов’язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму сплачених платежів, внесків або страхових премій із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки НБУ.
Страхувальник - особа, яка уклала із страховиком договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавства ч. 68 ст. 1 Закону №1909).
Збільшення фінансового результату відображається в рядку 4.1.5 Додатка РІ декларації з податку на прибуток.
Відповідно до наведеної умови вимоги пп. 14.1.52-1 ПКУ не виконано, зокрема щодо здійснення страхової виплати безпосередньо закладу охорони здоров’я, тому підприємство в загальному порядку буде коригувати фінансовий результат до оподаткування.
Враховуючи наведене вище, ПКУ містить пряму норму, зокрема, якщо договір ДМС не відповідає умовам ПКУ, то ТОВ-страхувальник повинно застосувати різницю за ст.123-1 ПКУ.