Чи може касовий метод ПДВ застосовуватися тільки для окремих договорів, а не до всієї діяльності?

Згідно з нормою пп. 69.1-2 підр. 10 розд. ХХ ПКУ платники податків, які є виконавцями договорів, передбачених ст. 39 Закону «Про Державний бюджет України на 2022 рік», звільняються від відповідальності, визначеної цим Кодексом, за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань, що виникають у зв’язку з виконанням таких договорів, з обов’язковим виконанням обов’язку щодо сплати таких податкових зобов’язань у сумі, пропорційній надходженню коштів за такими договорами, протягом п’яти робочих днів з дня, наступного за днем надходження таких коштів, але не пізніше останнього дня (включно) третього календарного місяця після припинення або скасування воєнного стану на території України.

У свою чергу, ст. 39 Закону «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлюється, що у 2022 році, на період дії воєнного стану в Україні, як виняток з положень ч. 2 ст. 48 БКУ, розпорядники та одержувачі бюджетних коштів за напрямами їх використання, визначеними пп. 1 та 2 ч. 3 ст. 24-2 БКУ, можуть брати бюджетні зобов’язання відповідно до укладених договорів у межах визначених бюджетних асигнувань, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов’язань минулих років, та за умови відтермінування оплати таких договорів до відновлення ставок податків та скасування податкових пільг, введених законами України від 15 березня 2022 року №2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", від 24 березня 2022 року №2142-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану", за податковими та митними надходженнями, які є джерелами формування державного дорожнього фонду, визначеними пп. 1-3 ч. 3 ст. 29 БКУ, з подальшою оплатою цих зобов’язань у межах фактичних надходжень коштів державного дорожнього фонду.

У свою чергу, згідно з пп. 1 та 2 ч. 3 ст. 24-2 БКУ кошти державного дорожнього фонду спрямовуються на:

1) фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування державного значення та інших заходів, визначених пп. 1 ч. 4 ст. 3 Закону "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" (з них не менше 5 відсотків коштів - на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання штучних споруд, не більше 30 відсотків коштів - на виконання довгострокових зобов’язань у рамках державно-приватного партнерства в частині виплати приватному партнеру плати за експлуатаційну готовність автомобільної дороги загального користування державного значення та інших виплат у порядку та на умовах, передбачених договором, укладеним у рамках державно-приватного партнерства, щодо будівництва та подальшої експлуатації автомобільної дороги);

2) фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах та інших заходів, визначених пп. 2 ч. 4 ст. 3 Закону "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" (у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам) (з них не менше 5 відсотків коштів - на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання штучних споруд, не більше 30 відсотків коштів - на виконання довгострокових зобов’язань у рамках державно-приватного партнерства в частині виплати приватному партнеру плати за експлуатаційну готовність автомобільної дороги загального користування місцевого значення та інших виплат у порядку та на умовах, передбачених договором, укладеним у рамках державно-приватного партнерства, щодо будівництва та подальшої експлуатації автомобільної дороги).

Тобто, в нормі пп. 69.1-2 підр. 10 розд. ХХ ПКУ йдеться про незастосування відповідальності за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань до виконавців договорів будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення, які фінансуються з бюджету.

Ця норма не має відношення до касового методу обліку ПДВ, встановленого пп. 187.1 і пп. 14.1.266 ПКУ.

Про особливості застосування касового методу ми писали тут.

В цій консультації ми зазначили, що якщо платник обрав касовий метод ПДВ, то він застосовується до всіх договорів будівельного підряду, а не до окремих таких договорів, на розсуд платника.

Тому на підставі того, що в нормі пп. 69.1-2 підр. 10 розд. ХХ ПКУ згадуються окремі договори, не можна робити висновок, що і в пп. 187.1 і пп. 14.1.266 ПКУ йдеться про окремі договори. Адже ці норми регулюють різні операції.

Так само не можна робити висновок щодо можливості застосування касового методу на тій підставі, що в бухгалтерському обліку облік розрахунків з контрагентами ведеться в розрізі договорів, а не всього по діяльності. Тому що бухгалтерський облік розрахунків з контрагентами і застосування касового методу ПДВ регламентуються різними нормами законодавства і між ними немає зв’язку.

Але платник може отримати індивідуальну податкову консультацію з цього питання, можливо, ДПС матиме іншу обгрунтовану думку з цього питання.