База розподілу ЗВВ між послугами та сільгоспвиробництвом

Нормативне регулювання та ключовий принцип

Основним документом, що регулює облік та розподіл ЗВВ, є НП(С)БО 16.

Відповідно до пп. 16 НП(С)БО 16, загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу, обраної підприємством самостійно. Базою розподілу можуть бути:

• години праці;
• заробітна плата;
• обсяг діяльності;
• прямі витрати тощо.

Для сільгосппідприємств також існують галузеві Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджені наказом Мінагрополітики від 18.05.2001 р. №132. Вони рекомендують розподіляти ЗВВ пропорційно до суми прямих витрат (пп. 2.21).

Ключовий принцип: обрана база розподілу має бути економічно обґрунтованою, тобто найкращим чином відображати зв'язок між понесеними ЗВВ та діяльністю, на яку вони розподіляються. Рішення про вибір бази має бути зафіксоване в наказі про облікову політику.

Оцінка варіантів бази розподілу

Ваше завдання — розподілити ЗВВ між двома різними видами діяльності:

• Виконання робіт на сторону (об'єкт витрат "Послуги з обробітку землі");
• Власне виробництво (об'єкт витрат "Рослинництво");
• Розглянемо можливі бази розподілу для цього етапу.

Варіант 1: Прямі витрати (Найбільш рекомендований)

Це класична і найбільш універсальна база розподілу.

Логіка цього варіанту в тому, що ЗВВ (амортизація техніки, зарплата агронома, витрати на ремонт техніки тощо) виникають для забезпечення виробничого процесу, який, у свою чергу, формує прямі витрати (паливо, зарплата трактористів, насіння, добрива). Чим більше прямих витрат несе певний напрямок діяльності, тим більшу частину ЗВВ він має на себе "взяти".

Як застосувати: Протягом місяця ви накопичуєте прямі витрати окремо за аналітикою: Дт 23 "Послуги" та Дт 23 "Рослинництво".

В кінці місяця загальну суму ЗВВ (з рахунку 91) розподіляєте пропорційно сумам прямих витрат, накопичених на цих субрахунках.

Цей метод прямо передбачений НП(С)БО 16 та рекомендований Методрекомендаціями №132. Він є зрозумілим для перевіряючих та легко обґрунтовується.

Варіант 2: Машино-години роботи техніки

Ця база є дуже точною, якщо основна частина ваших ЗВВ пов'язана з утриманням та експлуатацією сільгосптехніки (амортизація, ремонти, утримання гаражів).

Логіка цього варіанту в тому, що техніка працює як на виконанні робіт, так і на власних полях. Кількість годин її роботи є прямим показником інтенсивності використання виробничих потужностей.

Як застосувати: На підставі облікових листів тракториста-машиніста ведете облік відпрацьованих машино-годин окремо по кожному напрямку (послуги / власні поля). В кінці місяця розподіляєте ЗВВ пропорційно загальній кількості машино-годин, відпрацьованих на кожен напрямок.

Переваги цього варіанту у високій точності розподілу, особливо для витрат на утримання техніки. Цей підхід згадується в консультації "Як розподілити загальновиробничі витрати..." з посиланням на пп. 5.14 Методрекомендацій №132.

Недоліки - вимагає ретельного первинного обліку машино-годин.

Варіант 3: Гектари (Найбільш ризикований і складний)

Тут можуть бути такі проблеми.

Цей показник абсолютно не відображає обсяг робіт, виконаних на сторону. Ви можете обробити 1000 га для клієнта, не маючи жодного гектара власних посівів у цьому місяці. Розподіл на такій базі буде некоректним.

Цей підхід може враховувати роботи на сторону. Однак одна й та сама ділянка може оброблятися кілька разів (дискування, культивація, оранка). Крім того, різні операції мають різну трудомісткість та ресурсоємність.

Наприклад, оранка 10 га набагато дорожча і складніша, ніж боронування 10 га. Прирівнювати їх як "10 оброблених гектарів" — це викривлення економічної суті.

Висновок по базах: Найбільш безпечними та обґрунтованими, на наш погляд, є прямі витрати або машино-години.

Практичний приклад розподілу на основі прямих витрат

Припустимо, за серпень 2025 року у вас є такі дані:

• Загальна сума ЗВВ (рах. 91): 300 000 грн;
• Прямі витрати на роботи на сторону (Дт 23 "Послуги"): 400 000 грн;
• Прямі витрати на власне рослинництво (Дт 23 "Рослинництво"): 600 000 грн;
• Загальна сума прямих витрат: 400 000 + 600 000 = 1 000 000 грн.

Розрахунок розподілу ЗВВ:

• Частка ЗВВ, що відноситься на послуги: (400 000 грн : 1 000 000 грн) х 300 000 грн = 120 000 грн. Бухгалтерське проведення: Дт 23 "Послуги" Кт 91 — 120 000 грн;
• Частка ЗВВ, що відноситься на власне рослинництво: (600 000 грн : 1 000 000 грн) х 300 000 грн = 180 000 грн. Бухгалтерське проведення: Дт 23 "Рослинництво" Кт 91 — 180 000 грн.

Подальші дії:

• Собівартість послуг (включаючи 120 000 грн ЗВВ) буде списана на собівартість реалізації в момент підписання акту виконаних робіт: Дт 903 Кт 23 "Послуги";
• Сума 180 000 грн ЗВВ, віднесена на рослинництво, буде далі розподілятися між конкретними культурами (другий етап розподілу), наприклад, пропорційно площі посіву.

Висновки:

Економічно обґрунтована база розподілу: ЗВВ слід розподіляти на основі економічно виправданої бази, закріпленої в обліковій політиці, як передбачено НП(С)БО 16;

Рекомендовані бази: Найбільш доцільними для розподілу ЗВВ між послугами та рослинництвом є прямі витрати або машино-години, оскільки вони точно відображають зв’язок витрат із діяльністю;

Прямі витрати — універсальний метод: Розподіл ЗВВ пропорційно прямим витратам є простим, обґрунтованим і рекомендованим Методрекомендаціями №132.