Голова Податкового Комітету ВРУ Данило Гетманцев вже неодноразово піднімав тему несправедливості пенсійної системи України та необхідності її реформування.
Ще більше переконуєшся у цій несправедливості, коли заглиблюєшся у прості цифри статистики (посилання) пенсійних виплат.
Якщо на 4 тисячі суддів ми витрачаємо на місяць на пенсії 440 мільйонів гривень, то таку ж саме суму ми витрачаємо аж на 120 тисяч пенсіонерів освітян і медиків.
Якщо звичайна людина для того, аби вийти на пенсію, повинна досягти трудового стажу у 32 роки, то суддям треба лише 20 років на посаді, а прокурорам – 15 років.
Звичайна людина може піти на пенсію після досягнення 60 років, а вік виходу прокурорів – 46 років, суддів – 55 років.
При цьому держава ще й втрачає найкваліфікованіші кадри. Бо людина, яка має досвід у 15 років, напевно є більш кваліфікованою, ніж людина, яка приходить на роботу відразу після навчання.
Якщо звичайна людина отримує пенсію в середньому у 30% від свого заробітку, а зараз навіть і менше цього, то прокурор чи суддя отримує 50-70% від своєї заробітної плати.
До того ж, якщо пенсії звичайних громадян просто індексуються за формулою, яка також потребує вдосконалення, то спеціальні пенсії перераховуються у зв’язку зі збільшенням грошового утримання тих чи інших посадових осіб.
Це не відповідає ні конституційним гарантіям справедливості, ні рівності пенсійного забезпечення. Пенсійна реформа назріла давно – як солідарної, так і накопичувальної системи. Час нарешті ліквідувати пенсійну несправедливість.