Відповідно до статті 10 Закону України «Про відпустки», право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості в перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на підприємстві.
Згадана стаття містить повний перелік категорій працівників, які можуть отримати щорічну відпустку повної тривалості до того, як відпрацюють 6 місяців.
Однак у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування з заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.
Такі відрахування можуть провадитися за наказом (розпорядженням) роботодавця. Якщо працівник звільняється через призов на військову службу, переведення, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду, відмову від переведення на роботу до іншої місцевості разом із підприємством, установою, організацією та відмову від продовження роботи в зв’язку зі зміною істотних умов праці, відрахування не провадиться, так само, як і у випадках звільнення з ініціативи роботодавця, передбачених пунктами 1, 2 і 5 статті 40 КЗпП України, в разі направлення на навчання та виходу на пенсію.