Пунктом 200.7 ПКУ визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
ПДВ‑бюджетне відшкодування визначається за правилами ст. 200 ПКУ, при від’ємному значенні ПДВ воно може:
- зменшувати податковий борг;
- бути заявленим до бюджетного відшкодування (у межах фактично сплаченого ПДВ та реєстраційного ліміту);
- переноситись у податковий кредит наступних періодів.
Розглянемо чи впливає термін позовної давності на можливість отримання бюджетного відшкодування: поняття терміну «позовна давність» та порядок її обчислення визначено главою 19 «Позовна давність» ЦКУ від 16 січня 2003 року № 435-IV; статтею 257 ЦКУ встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; також п. 102.5 ст. 102 ПКУ від 02 грудня 2010 року № 2755-VI визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених ПКУ, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем виникнення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Як бачимо, норма п. 102.5 ПКУ про 1095 днів стосується заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань, а не ПДВ‑відшкодування за ст. 200 ПКУ.
-
Висновок: платник має право враховувати у складі заявленої до бюджетного відшкодування суми залишок від’ємного значення ПДВ до його повного погашення, незалежно від спливу 1095 днів, у випадку коли суми ПДВ, з яких сформовано такий залишок, сплачені постачальникам товарів / послуг.