Уцінка імпортної сировини та її подальше використання у виробництві у 2026 році: ризики ПДВ за п. 198.5 ПКУ (аудіоверсія)

Підприємство імпортувало сировину, сплатило ПДВ та сформувало податковий кредит. Через виробничий дефект сировину уцінено й планується використати для виготовлення іншої продукції у власному оподатковуваному виробництві без фізичного списання (розглядається переведення у зворотні відходи або уцінка). Які документи необхідні для підтвердження господарського використання сировини та мінімізації податкових ризиків? Чи виникають компенсуючі зобов’язання за п. 198.5 ПКУ на суму уцінки та чи зберігається податковий кредит у повному обсязі?

Збереження податкового кредиту та ненарахування ПДВ за п. 198.5 ПКУ

Право на податковий кредит

Відповідно до пп. 198.2, 198.3 та пп. 201.12 ПКУ право на податковий кредит під час імпорту товарів виникає на дату сплати податкових зобов'язань відповідно до пп. 187.8 ПКУ, на підставі належним чином оформленої митної декларації, яка засвідчує сплату ПДВ.

Подальша зміна балансової вартості імпортованої сировини внаслідок бухгалтерської уцінки не є підставою для коригування чи анулювання раніше сформованого податкового кредиту.

Відсутність підстав для компенсуючих зобов'язань

Згідно з пп. 198.5 ПКУ платник податку зобов'язаний нарахувати компенсуючі податкові зобов'язання лише тоді, коли придбані товари призначаються для використання або починають використовуватися:

  • в операціях, що не є об'єктом оподаткування;
  • у звільнених від оподаткування операціях;
  • у межах балансу для невиробничого споживання;
  • в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Операція з уцінки запасів не підпадає під жодну із зазначених підстав. Перелік підстав за пп. 198.5 ПКУ є вичерпним і не містить такої підстави, як знецінення чи уцінка запасів. Якщо дефектна сировина залишається придатною для альтернативного виробничого використання та фактично застосовується у виготовленні оподатковуваної продукції, підстав для нарахування компенсуючих зобов'язань з ПДВ немає.

При цьому різниця між первісною вартістю сировини та її вартістю після уцінки не є базою для нарахування податкових зобов'язань за пп. 198.5 ПКУ. У випадках, коли такі зобов'язання дійсно виникають, база оподаткування визначається відповідно до п. 189.1 ПКУ.

Господарський статус дефектної сировини

Відповідно до пп. 14.1.36 ПКУ господарська діяльність пов'язана, зокрема, з виробництвом та реалізацією товарів і спрямована на отримання доходу.

Отже, використання дефектної сировини для виготовлення іншої продукції в межах господарської діяльності підтверджує її виробниче призначення для цілей оподаткування ПДВ.

Водночас важливо методологічно розмежовувати уцінку запасів і визнання зворотних відходів:

Відповідно до п. 24–27 НП(С)БО 9 «Запаси» уцінка проводиться до чистої вартості реалізації за наявності об'єктивних ознак знецінення. Проте матеріали, призначені для виробництва, не уцінюються, якщо очікується, що виготовлена з них продукція буде реалізована за ціною, не нижчою від її собівартості.

Зворотні відходи оцінюються за правилами п. 11, 12 НП(С)БО 16 «Витрати» та Методичних рекомендацій з бухобліку запасів (наказ Мінфіну від 10.01.2007 №2). Зворотні відходи виникають безпосередньо у процесі переробки або обробки матеріалів у виробництві (оприбутковуються записом: Дт 209 Кт 23).

Якщо дефект виявлено на складі до передачі сировини у виробництво, переводити її безпосередньо у статус зворотних відходів методологічно некоректно. Правильним рішенням є проведення процедури знецінення (уцінки) сировини на субрахунку 201 (наприклад, відкривши аналітичний рахунок «Уцінена сировина») або перекласифікація на субрахунок 209 «Інші матеріали» як матеріалів для альтернативного виробництва. Сума уцінки списується на інші операційні витрати: Дебет 946 «Втрати від знецінення запасів» — Кредит 201 (209).

Позиція ДПС та судова практика

Податкові органи у своїх роз'ясненнях (зокрема, в ІПК ДПС від 14.04.2023 №941/ІПК/99-00-21-03-02-06 та від 20.01.2023 №139/ІПК/99-00-21-03-02-06) послідовно підтверджують: операція з уцінки матеріальних цінностей (навіть до нульової вартості) не є об'єктом оподаткування ПДВ, оскільки не супроводжується постачанням товарів, і сама по собі не призводить до обов'язку нарахування ПДВ за п. 198.5 ПКУ. Наслідки з ПДВ оцінюються лише на етапі подальшого використання таких активів (списання, ліквідація, передача у виробництво оподатковуваної продукції тощо).

Аналогічний підхід застосовується судами. Зокрема, у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 у справі №160/17364/25 суд наголосив, що п. 198.5 ПКУ містить виключний перелік підстав для нарахування компенсуючих податкових зобов'язань з ПДВ, серед яких відсутня уцінка запасів, та визнав протиправними вимоги контролерів щодо донарахування зобов'язань на суму зменшення вартості ТМЦ, якщо активи продовжують використовуватися у виробничій діяльності.

Документи для підтвердження господарського використання та захисту податкового кредиту

Для усунення ризиків визнання уцінки прихованим списанням або негосподарським використанням підприємству необхідно сформувати повний пакет первинних та виробничих документів:

  • Акт технічного огляду (дефектації) сировини: Складається призначеною комісією підприємства із залученням інженера/технолога та матеріально відповідальних осіб. Документ має фіксувати точний опис дефекту, кількість некондиційної сировини, причини неможливості її використання за початковим призначенням та висновок фахівців про можливість застосування у виготовленні іншої (альтернативної) продукції;
  • Наказ керівника: Затверджує результати роботи комісії з дефектації, закріплює рішення про уцінку сировини (з економічним обґрунтуванням), визначає зміну її цільового призначення та напрям подальшого виробничого використання;
  • Акт уцінки та бухгалтерська довідка: Містять обґрунтування нової вартості сировини (з урахуванням чистої вартості реалізації або ціни можливого використання в альтернативному виробі), розрахунок суми знецінення та бухгалтерські проведення (Дт 946 — Кт 201/209);
  • Документи на внутрішнє переміщення: Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів або самостійно розроблений первинний документ із обов'язковими реквізитами підтверджує передання уціненої сировини зі складу у виробничий цех. Списання у виробництво відображається стандартним проведенням: Дт 23 — Кт 201 (або 209);
  • Виробнича документація: Технологічні карти, змінені рецептури, оновлені норми витрат сировини, звіти майстрів цеху та калькуляції собівартості продукції мають підтверджувати пряму участь уціненої сировини у виготовленні нової продукції. Обов'язковим є наскрізний кількісний облік руху цієї сировини;
  • Документи щодо випуску та реалізації готової продукції: Звіти про випуск готової продукції, накладні на оприбуткування її на склад готової продукції (Дт 26 — Кт 23), а в подальшому — договори, видаткові накладні покупцям та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні засвідчують безпосередній зв'язок сировини з оподатковуваними операціями. Якщо продукція на кінець звітного періоду перебуває на складі або в незавершеному виробництві, достатньо належного виробничого документування факту її виготовлення для оподатковуваної діяльності.

Всі складені первинні документи повинні відповідати вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV щодо наявності обов'язкових реквізитів.

Висновки

  • Уцінка імпортної сировини сама по собі не є підставою для нарахування компенсуючих податкових зобов’язань за п. 198.5 ПКУ та не впливає на раніше сформований податковий кредит за ввізною митною декларацією, якщо сировина бере участь у виробництві продукції в межах оподатковуваної господарської діяльності;
  • Якщо дефект виявлено до відпуску сировини у виробничий процес, оформлюється саме уцінка запасів за правилами НП(С)БО 9 з можливим відкриттям окремого аналітичного рахунку, оскільки статус «зворотних відходів» за НП(С)БО 16 виникає виключно у процесі виробництва;
  • Головним захистом податкового кредиту є доказове документальне підтвердження: акт дефектації, техніко-економічне обґрунтування нової оцінки, оновлені рецептури/калькуляції та первинні документи на списання сировини в оподатковуване виробництво.