Захист честі, гідності та ділової репутації у 2026 році за ЦКУ

Правове регулювання та практичне застосування

Стаття 32 Конституції України гарантує право на спростування недостовірної інформації. Статті 16, 23, 94, 277, 297, 299 ЦКУ передбачають захист честі, гідності та ділової репутації фізичних осіб і ділової репутації юридичних осіб.

Для задоволення позову необхідно встановити сукупність обставин: інформацію поширено хоча б одній іншій особі, вона стосується позивача, є недостовірною та порушує його особисті немайнові права або завдає шкоди інтересам.

Важливо відрізняти фактичні твердження від оціночних суджень. Недостовірні фактичні відомості підлягають спростуванню, тоді як думки, переконання та критичні оцінки не спростовуються (ст. 30 Закону України «Про інформацію»).

Позиція Верховного Суду

Об'єднана палата КЦС ВС у постанові від 11.12.2023 у справі №504/4099/16-ц підтвердила право юридичної особи вимагати захисту ділової репутації, зокрема шляхом встановлення факту недостовірності інформації в порядку окремого провадження, якщо поширювача неможливо встановити.

Основні способи захисту — спростування, право на відповідь, припинення поширення інформації та відшкодування шкоди. За ст. 277 ЦКУ спростування здійснюється поширювачем у той самий спосіб, у який інформацію було поширено. Якщо недостовірні відомості містяться в документі, виданому юридичною особою, документ підлягає відкликанню.

Фізична особа має право вимагати відшкодування моральної шкоди (ст. 23, 1167 ЦКУ), а юридична особа — компенсації немайнової шкоди внаслідок приниження ділової репутації (ст. 23, 94 ЦКУ).

Майнові збитки, зокрема упущена вигода, відшкодовуються за умови доведення протиправності дій, наявності та розміру шкоди й причинного зв'язку між ними. Для стягнення упущеної вигоди необхідно також підтвердити реальну можливість отримання доходів. Вина заподіювача шкоди презюмується, тому тягар доведення її відсутності покладається на відповідача (ст. 1166 ЦКУ).

Позиція Верховного Суду: у постанові від 05.02.2024 у справі №910/4149/21 ВС підтвердив, що позивач доводить протиправність поведінки, наявність шкоди, її розмір і причинний зв'язок, а відповідач — відсутність своєї вини.

Податкові наслідки

ПДФО та військовий збір

За пп. 164.2.14 ПКУ суми відшкодування прямих матеріальних збитків за рішенням суду не включаються до оподатковуваного доходу фізичної особи. Компенсація моральної шкоди, присуджена судом, звільняється від оподаткування ПДФО в межах чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року. Сума перевищення оподатковується ПДФО за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 5%. Підприємство, яке виплачує компенсацію, виконує функції податкового агента (пп. 168.1.1 ПКУ). Якщо виплата здійснюється добровільно без рішення суду, уся сума компенсації оподатковується як додаткове благо або інший дохід.

Податок на прибуток

Суми виплачених компенсацій визнаються витратами в бухгалтерському обліку. Платники податку на прибуток, які застосовують податкові різниці, повинні враховувати вимоги пп. 140.5.11 ПКУ: фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму відшкодування збитків і компенсації шкоди, якщо вони нараховані на користь фізичних осіб (крім випадків відшкодування шкоди життю та здоров'ю) або осіб, які не є платниками податку на прибуток (зокрема платників єдиного податку), чи оподатковуються за ставкою 0%.

ПДВ

Компенсація шкоди чи збитків не є оплатою операцій з постачання товарів або послуг, тому об'єкта оподаткування ПДВ не виникає (п. 185.1 ПКУ).

Алгоритм дій

1. Зафіксувати факт і зміст поширеної інформації (скріншоти, нотаріальний/експертний огляд вебресурсів, аудіо- чи відеозаписи, письмові документи);
2. Встановити автора, джерело та поширювача відомостей;
3. Направити поширювачу досудову вимогу про спростування, право на відповідь або видалення недостовірних відомостей;
4. У разі відмови або ігнорування звернутися до суду, належним чином визначивши юрисдикцію (цивільне судочинство за ст. 19 ЦПК — якщо стороною є фізособа; господарське за ст. 20 ГПК — у спорах між суб'єктами господарювання).

Ризики

Основними процесуальними ризиками є: кваліфікація висловлювань судом як оціночних суджень, недоведеність факту поширення інформації конкретним відповідачем, а також відсутність належних доказів реальності завданих збитків і причинно-наслідкового зв'язку.

За ст. 268 ЦКУ позовна давність не поширюється на вимоги про захист особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом. Спеціальний скорочений строк позовної давності в один рік застосовується до вимог про спростування недостовірної інформації, поширеної в медіа (п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦКУ). До грошових вимог щодо стягнення матеріальних збитків застосовується загальна позовна давність тривалістю три роки (ст. 257 ЦКУ).

Висновки

Фізичні особи мають право на захист честі, гідності та ділової репутації, а юридичні особи — ділової репутації. Для захисту прав важливо своєчасно зафіксувати докази поширення фактичних даних, відокремити факти від оціночних суджень і довести розмір понесених збитків. При виплаті компенсацій бухгалтеру слід враховувати межі неоподатковуваного мінімуму для моральної шкоди фізособам за пп. 164.2.14 ПКУ та можливе коригування фінансового результату за пп. 140.5.11 ПКУ.