ПДФО та ЄСВ при виплаті доходу ФОП за незазначеними у ЄДР видами діяльності: правила ПКУ та Закону про ЄСВ у 2026 році (аудіоверсія)

Оподаткування ПДФО та військовим збором

За загальним правилом суб'єкт господарювання, який нараховує дохід фізичній особі – підприємцю за результатами її підприємницької діяльності, звільняється від обов'язку утримувати з такого доходу податок на доходи фізичних осіб (а відповідно — і військовий збір) — за умови, що контрагент-ФОП надав копію документа, який підтверджує його державну реєстрацію як суб'єкта підприємництва відповідно до закону. Ця норма закріплена пп. 177.8 ПКУ і застосовується незалежно від того, чи збігається конкретний вид діяльності, за яким виплачується дохід, з переліком видів діяльності, внесених до облікових даних підприємця в Єдиному державному реєстрі (ЄДР).

Важливо розуміти економічний зміст поняття господарської діяльності. Згідно з п. 1 ст. 2 Закону №4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб», господарською вважається діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення й реалізацію продукції, виконання робіт або надання платних послуг з чіткою ціновою визначеністю. Якщо метою такої діяльності є отримання прибутку, вона кваліфікується як підприємництво, а фізичні особи, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, визнаються суб'єктами господарювання (абзац третій п. 2 ст. 2 Закону №4196). Право на здійснення незабороненої законом підприємницької діяльності гарантоване ст. 42 Конституції України.

Для платників єдиного податку діють спеціальні норми (п. 291.3, п. 292.9, пп. 2 п. 297.1 ПКУ): доходи від господарської діяльності, оподатковані єдиним податком, не включаються до загального оподатковуваного доходу, а самі підприємці першої-четвертої груп звільнені від нарахування, сплати й декларування ПДФО щодо таких доходів. Водночас, якщо єдинник провадить вид діяльності, не внесений до реєстру платників єдиного податку, він зобов'язаний перейти на сплату інших податків з першого числа наступного місяця (пп. 7 пп. 298.2.3 ПКУ) та оподаткувати такий дохід за ставкою 15% — але це обов'язок самого підприємця, а не підстава для утримання податків замовником за наявності копії реєстраційного документа.

Для ФОП на загальній системі діє п. 177.6 ПКУ: дохід, отриманий поза межами обраних видів підприємницької діяльності, оподатковується за загальними правилами для фізичних осіб (без права на врахування підприємницьких витрат). Проте цей обов'язок також покладається на самого підприємця за підсумками річного декларування. Замовник утримувати ПДФО та ВЗ у джерела виплати не зобов'язаний.

Виняток із правила п. 177.8 ПКУ стосується випадків, коли цивільно-правовий договір фактично приховує трудові відносини, а сторони можуть бути прирівняні до працівника й роботодавця у розумінні пп. 14.1.195 та 14.1.222 ПКУ — тоді ПДФО та ВЗ утримуються незалежно від наявності реєстраційних документів.

Підтвердити статус ФОП можна випискою або витягом з ЄДР, оскільки такі відомості є відкритими й загальнодоступними (пп. 1, 2 ст. 11 Закону №755-IV). Суми нарахованих та виплачених доходів відображаються у додатку 4ДФ (або ФІЗ-4ДФ) до Податкового розрахунку, затвердженого наказом Мінфіну від 13.01.2015 №4, за ознакою доходу «157» без утримання податків.

Аналогічний офіційний висновок закріплено у роз'ясненні ДПС у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (категорія 103.07 ЗІР).

Нарахування ЄСВ

На відміну від правил щодо ПДФО, порядок нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) має дві ключові особливості: предмет договору та відповідність видів робіт (послуг) відомостям з ЄДР.

1. Придбання товарів

Якщо підприємство виплачує ФОП дохід за договором купівлі-продажу або поставки товарів, об'єкта нарахування ЄСВ не виникає взагалі (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ). У цьому разі відсутність коду КВЕД у реєстраційних даних ФОП жодних наслідків щодо ЄСВ для замовника не створює.

2. Виконання робіт та надання послуг

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ платниками ЄСВ визнаються роботодавці, які використовують працю фізичних осіб за цивільно-правовими договорами. Законодавець виключив із цього переліку цивільно-правові договори з ФОП — але лише за умови, що виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у відомостях з ЄДР.

Отже, якщо роботи або послуги не відповідають видам діяльності, внесеним до ЄДР, договір для цілей ЄСВ прирівнюється до звичайного цивільно-правового договору з фізичною особою без статусу підприємця. У такому разі замовник зобов'язаний:

• визначити базу нарахування як суму винагороди за договором відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ;
• нарахувати на цю суму ЄСВ «зверху» за стандартною ставкою 22% відповідно до ст. 8 Закону про ЄСВ;
• відобразити суму винагороди та нарахований ЄСВ у Додатку 1 (Д1) до Податкового розрахунку з кодом категорії застрахованої особи «26». При цьому у додатку 4ДФ сума виплати продовжує відображатися за ознакою доходу «157» на підставі підтвердженого статусу ФОП.

Таким чином, перевірка відповідності кодів КВЕД у ЄДР має критичне значення саме для договорів на виконання робіт чи надання послуг з метою правильного нарахування ЄСВ.

Висновки

• ПДФО та військовий збір — замовник не утримує, якщо ФОП надав копію документа про державну реєстрацію (виписку/витяг з ЄДР). Немає значення, чи збігається вид діяльності з даними в ЄДР. Оподаткування «незазначених» видів — обов’язок самого ФОП;
• ЄСВ при купівлі товарів — не нараховується взагалі (незалежно від КВЕДів);
• ЄСВ при роботах/послугах — якщо вид діяльності не зазначений у ЄДР, замовник зобов’язаний нарахувати ЄСВ 22 % «зверху» (як за звичайним ЦПД з фізособою) і відобразити в Д1 з кодом «26».