Непідписаний акт КБ-2в у 2026 році: стягнення оплати за ЦКУ, ризики та захист підрядника (аудіоверсія)

Ситуація, коли замовник ухиляється від підписання акта приймання-передачі виконаних робіт, не заявляючи при цьому обґрунтованих претензій щодо їх якості чи обсягу, є типовою для господарських спорів за договорами підряду. Свіжу та показову відповідь на це питання дав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 07.05.2026 у справі №911/680/23.

Фабула справи полягала в тому, що підрядник виконав роботи з поточного ремонту дорожнього покриття методом "холодного ресайклінга" на суму понад 3,4 млн грн, надіслав замовнику акт форми КБ-2в та довідку форми КБ-3, проте замовник документи не підписав і оплату не здійснив, посилаючись на нібито неякісне виконання робіт. При цьому жодного переліку недоліків чи строку на їх усунення замовник підряднику не надавав, хоча таке право було прямо передбачене пунктом договору.

Верховний Суд, залишаючи в силі рішення попередніх інстанцій про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних, спирався на усталену практику застосування статей 525, 526, 853, 854, 857, 882 ЦКУ. Ключовий висновок полягає в тому, що Цивільний кодекс не встановлює критеріїв обґрунтованості відмови замовника від підписання акта — це оціночна категорія, яка визначається судом виходячи з конкретних обставин справи.

Суд наголосив на принциповій відмінності між первинним документом і господарською операцією: підписаний акт є лише вторинною, похідною ознакою господарської операції, тоді як основною і визначальною ознакою є саме реальність виконання робіт. Тобто відсутність підпису замовника на акті сама по собі не спростовує факту виконання робіт, якщо цей факт підтверджується іншими належними доказами — у цій справі таким доказом став висновок судової будівельно-технічної експертизи, який підтвердив відповідність фактично виконаних обсягів даним, зазначеним в акті КБ-2в.

Важливим є й розподіл процесуального навантаження між сторонами: підрядник, повідомивши замовника про готовність об'єкта та направивши акти, виконав свій обов'язок і не повинен вчиняти додаткових дій для спонукання замовника до підпису — достатньо зафіксувати факт відмови. Натомість саме на замовника закон покладає обов'язок негайно розпочати приймання робіт (частина перша статті 882 ЦКУ) і, якщо є недоліки, невідкладно заявити про них у мотивованій відмові від підписання акта. Якщо ж замовник цього не робить, а лише ухиляється від оформлення документів, це кваліфікується як порушення грошового зобов'язання за статтями 525, 526 ЦКУ та ст. 193 ГКУ, що тягне за собою не лише обов'язок сплатити основний борг, а й пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Верховний Суд також підкреслив, що договірна умова про прив'язку оплати до факту підписання акта не може бути єдиною підставою для звільнення замовника від розрахунку за фактично виконані роботи — такий підхід послідовно застосовується судом ще з постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.06.2023 у справі №914/2355/21.

Висновки

• Відсутність підпису замовника на акті приймання виконаних робіт не звільняє його від оплати, якщо реальність виконання робіт підтверджується іншими доказами (зокрема висновком судової експертизи), оскільки первинний документ є лише похідною, а не визначальною ознакою господарської операції;
• Замовник, який виявляє недоліки у виконаних роботах, зобов'язаний невідкладно зафіксувати їх у мотивованій відмові від підписання акта із зазначенням конкретного переліку зауважень та строку їх усунення; мовчазне ухилення від оформлення документів прирівнюється до неправомірної відмови від прийняття робіт;
• Підрядник не зобов'язаний домагатися підпису замовника — достатньо документально зафіксувати факт направлення актів і відмову від їх підписання, після чого право на оплату, пеню, інфляційні втрати та 3% річних виникає незалежно від наявності двостороннього підпису.