Оплата карткою за кордоном у 2026 році: облік витрат у валюті за курсом банку згідно НП(С)БО 21 (аудіоверсія)

Ситуація, яку ви описуєте, є типовою для розрахунків карткою за кордоном і регулюється спеціальною нормою — абзацом другим пункту 5 НП(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів». Розберемо механізм такої операції та правила її відображення в обліку.

Коли працівник розраховується за кордоном гривневою корпоративною карткою, банк фактично виконує дві операції одночасно: спершу купує іноземну валюту за рахунок гривневих коштів на картковому рахунку клієнта, а потім одразу списує придбану валюту на оплату рахунку за кордоном. У банківській виписці ці дві операції, як правило, згортаються в один рядок — там фіксується сума списаних гривень та еквівалент у валюті платежу, застосований банком.

Загальне правило первісного визнання операцій в іноземній валюті, встановлене абзацом першим пп. 5 НП(С)БО 21, вимагає перерахунку суми в гривню за офіційним курсом НБУ на початок дня дати здійснення операції. Однак для описаного випадку законодавець передбачив послаблення: підприємство має право відображати безготівкові операції в іноземній валюті у сумі, зазначеній у документах банку, з урахуванням особливостей застосованого банком валютного курсу на дату операції.

Це означає, що якщо банківська виписка одночасно містить суму іноземної валюти й відповідний гривневий еквівалент за комерційним курсом банку (який зазвичай відрізняється від курсу НБУ), підприємство може прийняти до обліку саме цю суму гривень без окремого перерахунку за курсом Нацбанку. Важливо розуміти: це не базова, класична схема відображення валютних витрат, а спеціально запроваджене послаблення, орієнтоване на зручність бухгалтерів у ситуаціях, коли реальний рух коштів і курс конвертації визначає сам банк, а не підприємство.

Застосування цього права не є обов'язковим — рішення про те, використовувати спрощений підхід чи все ж перераховувати операцію за офіційним курсом НБУ, підприємство приймає самостійно та закріплює у своїй обліковій політиці. Обраний підхід має застосовуватися послідовно до аналогічних операцій, щоб забезпечити зіставність показників звітності.

Зауважимо, що цей виняток стосується саме безготівкових карткових розрахунків, коли банк одночасно виконує конвертацію та списання коштів. У решті випадків — наприклад, при перерахуванні авансу постачальнику в іноземній валюті, яка вже наявна на валютному рахунку підприємства, — діє класичне правило пп. 6 НП(С)БО 21: первісна вартість активів чи послуг визначається за курсом НБУ на дату сплати авансу, а не на дату отримання товару чи послуги.

Таким чином, витрати на відрядження, оплачені гривневою карткою за кордоном, коректно відображати за сумою, вказаною банком у виписці, якщо саме такий підхід закріплено обліковою політикою підприємства. Це звільняє бухгалтера від необхідності додатково розраховувати курс НБУ та можливі розбіжності з фактично списаною банком сумою гривень.

Висновки

• Для карткових розрахунків за кордоном, коли банк одночасно конвертує гривню у валюту та списує кошти на оплату, абзац другий пункту 5 НП(С)БО 21 дозволяє відображати витрати за сумою, зазначеною безпосередньо в банківській виписці, без перерахунку за курсом НБУ;
• Застосування такого спрощеного підходу — це право, а не обов'язок підприємства, тому рішення про його використання варто закріпити в наказі про облікову політику та застосовувати послідовно;
• Цей виняток стосується виключно ситуацій одночасної конвертації й списання коштів банком; для авансових платежів у валюті, яка вже перебуває на рахунку підприємства, діє класичне правило перерахунку за курсом НБУ на дату сплати авансу згідно з пунктом 6 НП(С)БО 21.