До якої групи нематеріальних активів належить ліцензійне право на ведення діяльності?

Які витрати на ліцензії та дозволи можна визнати нематеріальним активом?

Порядок податкової амортизації основних засобів і нематеріальних активів встановлено в п. 138.3 ст. 138 ПКУ.

Первісна вартість придбаного НМА (п. 11 НП(С)БО 8) включає:

• ціну (вартість) придбання;
• мито, що не підлягають відшкодуванню;
• інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням та доведенням до стану готовності до використання.

Фінансові витрати не включаються до первісної вартості нематеріальних активів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень, за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 № 415.

До таких витрат належать:

• плата за отримання дозволу чи ліцензії;
• витрати на розроблення технічної документації;
• витрати на експертні висновки, необхідні для отримання ліцензії / дозволу.

Отже, усі зазначені витрати визнаються нематеріальним активом шляхом включення до його первісної вартості.

До якої групи нематеріальних активів належить право на ведення діяльності?

ПКУ (п.п. 138.3.4 п. 138.3) виділяє, зокрема, групу 6 НМА:

• «інші нематеріальні активи (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо)»
• зі строком корисного використання не менше 2 та не більше 10 років.

Тобто право, підтверджене ліцензією/дозволом, як правило, класифікується саме як НМА групи 6 для цілей податкової амортизації.

Коли такі нематеріальні активи амортизуються, а коли ні?

П.п. 138.3.2 п. 138.3 ПКУ встановлює перелік неамортизованих активів, зокрема:

• гудвіл;
• невиробничі основні засоби та нематеріальні активи;
• витрати на їх ремонт/поліпшення.

Під «невиробничими» розуміються активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника.

Висновок:

• якщо ліцензія/дозвіл (та пов’язані витрати) використовується в господарській діяльності, відповідний НМА підлягає амортизації за правилами п. 138.3 ПКУ;
• якщо ж він не пов’язаний із госпдіяльністю – такий НМА вважається невиробничим і не амортизується, а витрати здійснюються «за рахунок відповідних джерел».

Як формуються податкові різниці за амортизацією НМА?

Для платників податку на прибуток, які застосовують різниці за розд. III ПКУ, діє такий механізм:

• у бухобліку амортизація НМА (у т.ч. за ліцензіями/дозволами) нараховується за НП(С)БО або МСФЗ;
• у податковому обліку амортизація розраховується за нормами п. 138.3 ПКУ.

При цьому:

• фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму бухамортизації таких НМА;
• зменшується – на суму податкової амортизації, розрахованої за п. 138.3 ПКУ.

Отже, витрати на придбання дозволів/ліцензій та пов’язані з ними технічні й експертні витрати:

1. формують первісну вартість нематеріального активу (право на ведення діяльності);
2. амортизуються для цілей податку на прибуток (якщо використовуються в господарській діяльності);
3. відображаються через податкові різниці між бухгалтерською і податковою амортизацією.