Платник ЄП отримав майно у позичку: чи виникає дохід після закінчення строку договору? (аудіоверсія)

Загальний підхід до оподаткування майна, отриманого за договором позички

Відповідно до ч. 1 ст. 827 ЦКУ за договором позички одна сторона безоплатно передає іншій стороні річ у користування протягом установленого строку.

Особливістю цього договору є те, що право власності на майно до користувача не переходить. Після припинення договору користувач зобов'язаний повернути річ позичкодавцю (ст. 833 ЦКУ).

Саме тому отримання майна за договором позички не призводить до виникнення доходу у платника ЄП.

Такий висновок випливає і з пп. 292.3 ПКУ. Для цілей спрощеної системи безоплатно отриманими вважаються товари, надані за договорами дарування або іншими договорами, які не передбачають компенсації їх вартості чи повернення. Натомість договір позички прямо передбачає обов'язок повернути отримане майно власнику.

Подібну відповідь ДПС бачимо в ЗІР, категорія 108.01.02: «Чи виникає дохід у ЮО – платника ЄП третьої групи при отриманні майна в безоплатне користування за договором позички?».

Разом із тим, податківці вказують, що якщо майно не повертається після закінчення строку договору, воно набуває статусу безоплатно отриманого товару, а його вартість підлягає включенню до доходу платника ЄП по даті підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

На нашу думку, такий висновок не випливає ні з норм ПКУ, ні з цивільно-правової природи договору позички.

Чому неповернення майна не утворює дохід?

Після закінчення строку договору позички користувач дійсно повинен повернути річ власнику. Однак невиконання цього обов'язку означає лише порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 ЦКУ зобов'язання повинні виконуватися належним чином, а згідно зі ст. 610 ЦКУ невиконання або несвоєчасне виконання обов'язку є порушенням зобов'язання. Водночас, порушення зобов'язання не змінює правового режиму майна. Право власності продовжує належати позичкодавцю, який зберігає право вимагати повернення речі.

Отже, після спливу строку договору виникає ситуація прострочення повернення майна, але не його безоплатного набуття у власність.

Чому позиція ДПС є спірною?

По-перше, договір позички не відповідає визначенню безоплатного отримання товарів.

Абзац другий пп. 292.3 ПКУ пов'язує виникнення доходу з отриманням товарів за договорами дарування або іншими договорами, які не передбачають компенсації їх вартості чи повернення.Отже, для визнання товару безоплатно отриманим необхідно, щоб сама правова підстава його передачі не передбачала обов'язку повернення.

Договір позички, навпаки, базується саме на обов'язку повернути майно після завершення користування. Тому сам факт спливу строку договору не змінює характеру правовідносин і не перетворює майно на безоплатно отриманий товар у розумінні пп. 292.3 ПКУ.

По-друге, відсутня юридична підстава для переходу права власності.

Логіка податкового органу фактично передбачає, що після неповернення майна користувач набуває його безоплатно. Проте право власності не може перейти автоматично лише через порушення строку виконання зобов'язання.

Для безоплатного переходу майна необхідна відповідна цивільно-правова підстава — договір дарування, пожертви, прощення боргу чи інший правочин, спрямований на передачу майна у власність іншої особи.

Якщо такого правочину немає, відсутні і правові підстави вважати, що користувач безоплатно отримав майно у власність.

По-третє, підхід ДПС не узгоджується з правилами визначення дати доходу.

Відповідно до пп. 292.6 ПКУ датою отримання доходу від безоплатно отриманих товарів є дата підписання акта приймання-передачі таких товарів.

Однак у випадку позички оформлюється акт передачі майна в користування, а не акт передачі у власність.

Тому навіть, якщо припустити, що після закінчення строку договору виникає безоплатно отриманий товар, ПКУ не дає відповіді на питання, коли саме повинен виникати дохід, зокрема заднім числом на дату передачі активу у користування чи потрібно підписати окремий акт щодо безоплатної передачі. Це додатково свідчить про те, що норми щодо безоплатно отриманих товарів не розраховані на ситуацію з простроченим поверненням майна за договором позички.

Висновок

Закінчення строку договору позички та неповернення майна після його спливу не створюють у платника єдиного податку доходу.

Такі обставини свідчать лише про порушення строку виконання зобов'язання щодо повернення речі, але не про безоплатне отримання майна у власність. Договір позички продовжує залишатися договором, який передбачає повернення майна, а отже, не відповідає критеріям безоплатного отримання товарів, визначеним пп. 292.3 ПКУ.

Тому за відсутності договору дарування, пожертви, прощення обов'язку повернути майно або іншого правочину щодо його безоплатного відчуження підстав для включення вартості нерухомості до доходу платника ЄП, на наш погляд, немає.

Зверніть увагу!

На наш погляд, у цьому питанні простежується спроба податкового органу застосувати до відносин позички підхід, який традиційно використовується щодо неповерненої поворотної фінансової допомоги. Імовірно, саме логіка пп. 3 п. 292.11 ПКУ "не повернув у встановлений строк — виникає оподатковуваний дохід» була покладена в основу відповідного висновку ДПС. Водночас на відміну від поворотної фінансової допомоги, для якої ПКУ містить спеціальні правила оподаткування, щодо майна, переданого за договором позички, податкове законодавство не встановлює прямої норми про виникнення доходу внаслідок його несвоєчасного повернення. Саме тому такий висновок потребує належного нормативного обґрунтування. Однак аналіз аргументації, наведеної в самому роз'ясненні ДПС, свідчить, що її нормативна основа є доволі суперечливою та породжує низку запитань щодо правомірності поширення правил про безоплатно отримані товари на ситуацію зі звичайним простроченням виконання обов'язку з повернення майна".