Передача паливних талонів перевізнику: особливості оподаткування

Замовник передає виконавцю паливні талони без переходу права власності (за договором підряду/перевезення). Виконавець отримує їх за актом, заправляє транспорт на АЗС, виконує перевезення та звітує про використання пального, пробіг і залишки. Чи виникають податкові наслідки (акциз, ПДВ, податок на прибуток) у такій операції?

Суть операції та її правова природа

У наведеній ситуації замовник передає виконавцю паливні талони без переходу права власності, що передбачено умовами договору та оформлюється актами приймання-передачі.

За своєю суттю такі відносини відповідають договору підряду (перевезення), оскільки виконавець використовує ресурси замовника для виконання робіт.

Це підтверджується нормами ЦКУ. Так, відповідно до ст. 841 ЦКУ підрядник зобов’язаний забезпечити збереження матеріалів замовника, що свідчить про відсутність переходу права власності. У свою чергу ст. 842 ЦКУ визначає розподіл ризиків щодо таких матеріалів, що також характерно саме для підрядних відносин.

Ціна транспортних робіт, які виконує підрядник, охоплює як відшкодування його витрат, так і оплату за виконані роботи (ст. 843 ЦКУ). Відповідно, вартість пального, наданого замовником (зокрема у вигляді паливних карток, за якими пальне отримується у постачальників), не включається до ціни робіт підрядника, а відноситься на витрати безпосередньо замовником.

Акцизний податок

Відповідно до пп. 14.1.212 ПКУ, реалізацією пального є фізична передача самого пального, а не талонів чи паливних карток.

Оскільки у вашому випадку:

  • передаються саме талони, а не пальне;
  • фізична передача пального від замовника виконавцю не відбувається,

така операція не вважається реалізацією пального і не створює обов’язку реєстрації платником акцизного податку.

Водночас слід враховувати: якщо відбудеться фактична передача пального або передача залишків у власність виконавця, це вже призведе до виникнення акцизних наслідків.

ПДВ

Передача паливних талонів без переходу права власності не є постачанням товару у розумінні ПКУ, а отже:

  • не є об’єктом оподаткування ПДВ;
  • податковий кредит за придбаним пальним залишається у замовника (на загальних підставах).

Разом з тим у разі:

  • перевитрат пального;
  • використання поза господарською діяльністю,

може виникнути обов’язок нарахування податкових зобов’язань за п. 198.5 ПКУ.

Податок на прибуток / єдиний податок

Оскільки пальне залишається власністю замовника:

  • його вартість включається до витрат замовника на підставі звіту виконавця;
  • у виконавця таке пальне не формує дохід.

Це узгоджується з підрядною природою відносин, де матеріали замовника не формують доходу підрядника .

Практичні ризики та облік

Ключові питання в цій моделі виникають не на етапі передачі талонів, а під час фактичного використання пального виконавцем.

Передусім це стосується перевитрат пального. Якщо фактичне використання перевищує встановлені норми та не має належного документального обґрунтування, такі витрати можуть бути розцінені як негосподарське використання, що створює ризик нарахування податкових зобов’язань з ПДВ.

Водночас окрему увагу слід приділити залишкам пального в баках транспортних засобів. Фактично повернути таке пальне замовнику неможливо, оскільки це означало б його фізичну передачу, що підпадає під визначення реалізації відповідно до пп. 14.1.212 ПКУ.

З огляду на це, на практиці застосовують підхід, за якого залишки враховуються при наступних перевезеннях або їх вартість врегульовується через ціну послуг.

Документально залишок пального має бути закритий (нульовий). Тобто обсяг отриманого та використаного пального повинен бути повністю підтверджений звітом виконавця та актом виконаних робіт.

Таким чином, основне завдання — забезпечити таке документальне оформлення, при якому все пальне буде або списане у витрати замовника, або враховане в межах наступних операцій, без формування «висячих» залишків.

Висновок

Отже, передача паливних талонів виконавцю в межах договору перевезення є використанням матеріалів замовника у підрядних відносинах і не передбачає переходу права власності.

За таких умов:

  • операція не є реалізацією пального у розумінні пп. 14.1.212 ПКУ, а отже не створює акцизних зобов’язань;
  • не виникає об’єкта оподаткування ПДВ, при цьому податковий кредит зберігається у замовника;
  • вартість пального формує витрати замовника і не визнається доходом виконавця.

Водночас основні ризики пов’язані з фактичним використанням пального. Перевитрати без належного обґрунтування можуть призвести до нарахування ПДВ, а залишки пального в баках не можуть бути фізично повернуті без додаткових ризиків щодо акцизу.

Тому ключовою вимогою є належне документальне оформлення: за результатами звіту виконавця та акту виконаних робіт обсяг отриманого пального має бути повністю підтверджений та списаний.

Матеріал за напрямом: