Простій виробничого цеху: особливості обліку загальновиробничих витрат

У ситуації, коли підприємство призупинило окремий виробничий напрям (цех), але продовжує нести витрати на оренду обладнання, приміщень та інші витрати на утримання потужностей, ключовим є правильне визначення природи таких витрат у контексті обліку

Загальновиробничі витрати — це витрати на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами й іншими підрозділами основного та допоміжного виробництва, а також на утримання й експлуатацію машин і устаткування (пп. 15 НП(С)БО 16).

У звичайних умовах діяльності, зокрема коли виробництво здійснюється, такі витрати обліковують за дебетом рахунка 91 з подальшим розподілом:

• до виробничої собівартості (Дт 23 - Кт 91) — у частині змінних і розподілених постійних ЗВВ;
• до собівартості реалізації (Дт 901, 903 - Кт 91) — у частині нерозподілених постійних ЗВВ.

Разом з тим, у період простою підприємство продовжує нести витрати на оплату праці, амортизацію, оренду, комунальні послуги, охорону тощо. Порядок їх обліку безпосередньо залежить від тривалості простою.

Якщо простій має короткочасний характер (до місяця) і підприємство в цілому продовжує виробництво, такі витрати накопичуються на рахунку 91 і розподіляються у загальному порядку.

Однак у вашій ситуації має місце інша обставина: за конкретним напрямом (цехом) у звітному місяці повністю відсутні як виробництво, так і реалізація продукції. Це відповідає ознакам тривалого простою, коли:

• змінні ЗВВ фактично відсутні;
• база розподілу дорівнює нулю;
• усі постійні витрати стають нерозподіленими.

За таких умов відсутні підстави вважати ці витрати такими, що пов’язані з виробництвом. Тобто вони втрачають ознаки ЗВВ у класичному розумінні.

Відповідно, найбільш обґрунтованим є відображення таких витрат безпосередньо у складі інших операційних витрат: Дт 949 - Кт 13, 20, 22, 661, 651 тощо.

Цей підхід найкраще відображає економічний зміст операції: за відсутності виробництва відсутня і база для розподілу витрат, а отже, немає підстав включати нерозподілені загальновиробничі витрати до собівартості реалізованої продукції.

Підстав говорити про негосподарське використання чи перекваліфікації основних засобів у невиробничі фактично немає. Якщо підприємство планує відновлення виробництва або використання цих площ для інших господарських цілей, незалежно від обраного рахунку витрати залишаються пов’язаними з господарською діяльністю. Ключовим є те, що такі витрати мають бути визнані саме у поточному періоді (пп. 7 НП(С)БО 16), а вибір рахунку більше впливає на суттєвість інформації та можливість оцінки стану діяльності.

Якщо ж підприємство не планує відновлювати виробництво в майбутньому, доцільно розглянути питання консервації цеху, його перепрофілювання (наприклад, під склад) або передачі в оренду.

Висновки

1. При тривалому простої цеху всі постійні витрати (оренда, комунальні, амортизація тощо) стають нерозподіленими і не можуть включатися до собівартості продукції;

2. Такі витрати слід відображати як інші операційні витрати — наприклад, за дебетом рахунку 949, а не 901;

3. Ризику визнання витрат негосподарськими немає, якщо підприємство планує відновити виробництво або використати потужності для інших господарських цілей.