Багато колег не підтримали у першому читанні урядовий законопроєкт про запровадження базової соціальної допомоги (БСД).
І хоч спрощення допомоги – це дуже правильне і важливе рішення, я розумію, що в цьому випадку для сумнівів були підстави. Зокрема, це і результати пілотного впровадження цієї допомоги.
Зараз БСД в Україні надається як експериментальний проєкт, що запланований до 1 липня 2027 року. Але через технічні помилки та відсутність нормального обміну даними між державними системами хороша державна ініціатива перетворилася на проблему для людей. Йдеться про оформлення БСД через Дію.
Ідея була правильною: зробити отримання допомоги швидким і зручним, через додаток, без черг та бюрократичної тяганини.
Але на практиці відбувається інакше.
Під час оформлення допомоги система іноді не підтягує доходи чоловіка або дружини. Сім’ї призначають виплату, вона кілька місяців отримує ці кошти і витрачає їх на найнеобхідніше – бо соціальну допомогу отримують далеко не найбагатші люди.
А потім, через кілька місяців, державні реєстри раптом “прокидаються”, доходи все ж підтягнулись, і люди отримують від Пенсійного фонду так званий “лист щастя” – вимогу повернути гроші.
Фактично держава робить з соціальної допомоги безвідсотковий кредит, який несподівано та негайно потрібно повернути.
Люди ці гроші вже витратили – на їжу, ліки, комунальні послуги. І тепер повинні їх повертати лише тому, що державні системи не змогли вчасно обмінятися даними. Це абсолютно неприйнятна ситуація.
Тому вважаю, що Уряд має переглянути дизайн цієї допомоги, усунути технічні проблеми в обміні даними між державними реєстрами і припинити перекладати відповідальність за технічні збої на людей, а також зробити цю програму справді людиноцентричною.
Тільки тоді, коли результат буде успішним – можна буде закріплювати її на законодавчому рівні.
Бо соціальна допомога має підтримувати тих, хто цього потребує. А не створювати їм нові борги.