Окрему практичну вагу постанова № 1673 має для питань адаптації транспортних засобів, зокрема легкових автомобілів, які використовуються особами з інвалідністю або для їх перевезення.
Перелаштування авто (встановлення ручного керування, підйомників, пандусів, спеціальних сидінь, систем фіксації тощо) прямо відповідає суті розумного пристосування, адже:
♦ забезпечує людині самостійність і мобільність;
♦ створює умови для доступу до праці, освіти, медичних та соціальних послуг;
♦ сприяє реалізації права на рівну участь у суспільному житті.
Важливо, що відповідно до нових правил такі заходи:
► мають оцінюватися як необхідні та індивідуально обґрунтовані;
► не можуть бути автоматично відхилені лише з мотивів вартості;
► підлягають аналізу з позиції пропорційності та реальної спроможності суб’єкта.
Це створює правову основу для того, щоб витрати на перелаштування автомобіля могли:
• компенсуватися державою або місцевими бюджетами в межах відповідних програм;
• враховуватися роботодавцем як захід розумного пристосування для працівника з інвалідністю;
• визнаватися соціально необхідними витратами при наданні соціальних послуг.
Таким чином, постанова № 1673 посилює аргументацію осіб з інвалідністю у випадках звернення за відшкодуванням або фінансуванням адаптації транспортних засобів, оскільки закріплює обов’язок держави та суб’єктів господарювання шукати реальні рішення, а не формальні підстави для відмови.
Типові ситуації, коли перелаштування авто та компенсація є обґрунтованими
1. Працевлаштування особи з інвалідністю
Особа з інвалідністю приймається на роботу або вже працює, але через порушення опорно-рухового апарату не може користуватися стандартним автомобілем.
Можливі заходи розумного пристосування:
• встановлення ручного керування;
• адаптація педалей, керма, сидіння;
• облаштування систем фіксації для інвалідного візка.
Юридичний ефект:
Роботодавець зобов’язаний розглянути можливість такого пристосування як умову забезпечення доступу до праці.
Витрати можуть бути покриті за рахунок державних або місцевих програм, а відмова без аналізу пропорційності може розцінюватися як порушення права на працю.
2. Отримання соціальних послуг або реабілітації
Особа з інвалідністю потребує регулярних поїздок до центрів реабілітації, соціальних служб або медичних установ.
Можливі заходи:
• встановлення підйомника;
• пандус або платформа;
• кріплення для візка.
Юридичний ефект:
Перелаштування авто визнається необхідним для забезпечення доступу до соціальних та медичних послуг, що створює підстави для компенсації витрат у межах відповідних програм соціального захисту.
3. Навчання у закладах освіти
Студент або учень з інвалідністю не має змоги користуватися громадським транспортом.
Можливі заходи:
• адаптація авто для самостійного керування;
• спеціальне сидіння або фіксаційні системи.
Юридичний ефект:
Такі витрати можуть бути обґрунтовані як необхідні для забезпечення права на освіту, а отже підлягати відшкодуванню або фінансуванню.
4. Ветерани та постраждалі внаслідок війни
Особи, які отримали інвалідність унаслідок бойових дій, потребують мобільності для повернення до активного життя.
Можливі заходи:
• повна адаптація керування;
• допоміжні електронні системи.
Юридичний ефект:
Перелаштування авто розглядається як складова реабілітації та соціальної інтеграції, що може фінансуватися державою або громадами.
5. Супровід дитини з інвалідністю
Батьки або законні представники перевозять дитину з інвалідністю до лікарів, школи, реабілітаційних центрів.
Можливі заходи:
• пандус;
• підйомна платформа;
• спеціальні крісла.
Юридичний ефект:
Компенсація витрат може обґрунтовуватися як забезпечення права дитини на доступ до послуг та освіти.
Ключовий меседж:
У кожній із цих ситуацій перелаштування авто відповідає принципам розумного пристосування — індивідуальності, ефективності, безпечності та сприяння самостійності. А отже, відмова у фінансуванні без доведення «непропорційного тягаря» може бути оскаржена.