Частиною 4 ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» встановлено, що, зокрема, фізичні особи – підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів), звільняються від сплати за себе ЄСВ, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Згідно з наступною нормативними документами:
♦ п. 3 розд. ІІІ Порядку обміну інформацією між Державною податковою службою України, Пенсійним фондом України, Державним центром зайнятості та іншими органами виконавчої влади, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Міністерства соціальної політики, Міністерства економіки України від 20.11.2023 № 648/447-н/17498,
♦ постанова Правління Пенсійного фонду України від 20.11.2023 р. № 49-1,
інформація, яку надає надає Пенсійний фонд до ДПС України, містить дані про осіб, що отримують пенсію та мають право на звільнення від сплати за себе ЄСВ згідно з вимогами частини четвертої ст. 4 Закону № 2464, у тому числі є особами з інвалідністю, дату встановлення пенсії (інвалідності), закінчення пенсії (інвалідності).
На підставі інформації, отриманої в ПФУ, в реєстрі страхувальників встановлюються/знімаються відповідні ознаки, зокрема, «фізична особа – пенсіонер за віком», або «особа з інвалідністю».
Оскільки Законом № 2464 не передбачено пропорційного розрахунку бази нарахування ЄСВ для фізичних осіб – підприємців, то місяць, в якому втрачено статус «особи з інвалідністю» є базовим звітним періодом для таких категорій платників.
Таким чином, фізична особа – підприємець (крім електронних резидентів (е-резидентів) зобов’язана сплачувати ЄСВ за місяць, в якому було втрачено статус «особи з інвалідністю».