Чи можуть ФОП та особи, що провадять незалежну професійну діяльність, які мають основне місце роботи, сплачувати за себе єдиний внесок, якщо роботодавець сплатив страховий внесок у розмірі не менше мінімального страхового внеску?
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку ЄСВ, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками ЄСВ є фізичні особи – підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів), а згідно з п. 5 – особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
ЄСВ для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (абзац перший п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464).
Для фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів), ЄСВ нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 частини першої ст. 7 Закону № 2464).
Крім того, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками ЄСВ є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.
Базою нарахування ЄСВ для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).
Водночас частиною шостою ст. 4 Закону № 2464, зокрема встановлено, що особи, зазначені у пп. 4 і 5 частини першої cт. 4 Закону № 2464, які мають основне місце роботи або уклали гіг-контракт з резидентом Дія Сіті в порядку та на умовах, передбачених Законом України від 15 липня 2021 року № 1667-ІX «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», звільняються від сплати за себе ЄСВ за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску.
Такі особи можуть бути платниками ЄСВ за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску.
Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування ЄСВ, встановлену Законом № 2464. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, зважаючи на положення частини шостої ст. 4 Закону № 2464, якщо роботодавцем було сплачено страховий внесок за особу, яка визначена у пп. 4 або 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, у розмірі не менше мінімального страхового внеску, то такі особи звільняються від сплати за себе ЄСВ, а законодавчі підстави для самостійної сплати такими особами ЄСВ відсутні.
Водночас, враховуючи приписи ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, якими встановлено підстави для виключення, за якими особи, зазначені у пп. 4 і 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, мають право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Законом № 2464, виключно за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску.