Чи звільняється платник податків від штрафних санкцій, передбачених п. 124.1 та ст. 1251, у разі самостійного виправлення помилки шляхом подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток відповідно до п. 50.1 ПКУ та перерахування до бюджету сум недоплати з податку на доходи нерезидента та авансового внеску з податку на прибуток?
Відповідно до абзацу першого пп. 141.4.2 ПКУ, резидент, у тому числі фізична особа – підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 ПКУ, за ставкою в розмірі 15 % (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 – 141.4.5 та 141.4.11 ПКУ) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.
Порядок сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів визначені п. 57.11 ПКУ.
У разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток – емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними ст. 137 ПКУ (пп. 57.11.1 ПКУ).
Відповідно до абзацу першого пп. 57.11.2 ПКУ, крім випадків передбачених пп. 57.11.3 ПКУ, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.
Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов’язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов’язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті.
Авансовий внесок обчислюється за базовою (основною) ставкою, встановленою ст. 136 ПКУ – 18 %.
Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.
При цьому у разі, якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об’єкта оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.
Підпунктом 57.11.5 ПКУ визначено, що авансовий внесок з податку на прибуток, сплачений у зв’язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід’ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється під час репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до п. 141.4 ПКУ, або міжнародних договорів України.
Пунктом 137.3 ПКУ визначено, що відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку з доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України та авансового внеску з податку на прибуток покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.
У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах, визначених пунктами 124.1, 124.1 1, 124.2 та 124.3 ПКУ.
Податкове зобов’язання, самостійно обчислене і зазначене у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подані до контролюючого органу у встановлені ПКУ терміни, вважається узгодженим.
Поряд з тим, відповідно до п. 1251.1 ПКУ ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому розд. III ПКУ, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Ті самі дії, вчинені умисно, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 1251.2 ПКУ).
Діяння, передбачені п. 1251.2 ПКУ, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 1251.3 ПКУ).
Відповідно до п. 125 1.4 ПКУ діяння, передбачені п. 125 1.2 ПКУ, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 75 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов’язок щодо погашення такого податкового боргу, у тому числі пені, покладається на податкового агента. При цьому платник податку отримувач таких доходів звільняється від обов’язку погашення такої суми податкових зобов’язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розд. IV ПКУ.
Отже, за не сплату узгодженої суми грошових зобов’язань – податку з доходів нерезидента та суми авансового внеску при виплаті дивідендів, нарахованих за результатами (звітного) податкового періоду протягом строків, визначених ПКУ, платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах, визначених пунктами 124.1, 124.1 1, 124.2 та 124.3 ПКУ.
Крім цього, до платника податків, який не нарахував та/або не утримав, та/або не сплатив (не перерахував), та/або нарахував, сплатив (перерахував) податок з доходів нерезидента і суму авансових внесків при виплаті дивідендів не в повному обсязі, застосовується штраф, передбачений п. 125 1.1 ПКУ.
Поряд з цим п. 50.1 ПКУ встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 ПКУ:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3 % від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.
Пунктом 120.2 ПКУ передбачено, що невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім – п’ятим п. 50.1 ПКУ, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності в частині самостійного нарахування та сплати штрафу, передбаченого п. 120.2 ПКУ, – тягне за собою накладення штрафу в розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов’язання (недоплати) та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.
При самостійному донарахуванні платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, передбачених ст. 50 ПКУ, суми податкових зобов’язань та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, штрафи, передбачені главою 11 ПКУ, не застосовуються.
Таким чином, до платника податків, який виявив факт не утримання податку на доходи нерезидента з відповідного доходу під час виплати та не внесення до бюджету авансового внеску із податку на прибуток у минулих податкових періодах, але нарахував та сплатив такі податки відповідно до пп. 141.4.2 ПКУ та пп. 57.11.2 ПКУ, штраф, передбачений п. 125 1 ПКУ, не застосовується, якщо:
до початку перевірки контролюючим органом у порядку, встановленому п. 50.1 ПКУ, такий платник надіслав уточнюючу Декларацію з відображенням сплаченої суми податку на доходи нерезидента, авансового внеску з податку на прибуток та штрафу у розмірі трьох відсотків від таких сум до подання такої уточнюючої Декларації;
або відобразив сплачену суму податку на доходи нерезидента, авансового внеску при виплаті дивідендів у складі Декларації, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт не утримання податку на доходи нерезидента та несплати авансового внеску з податку на прибуток, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від таких сум, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цих податків.
При цьому, звертаємо увагу, що разі подання уточнюючого розрахунку до Декларації після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, платник податків повинен самостійно нарахувати суму пені згідно зі ст. 129 ПКУ.
Відповідно до абз. 22 пп. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX ПКУу разі самостійного виправлення платником податків, з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених статтею 50 ПКУ, помилок, що призвели до заниження податкового зобов’язання у звітних (податкових) періодах, які припадають на період дії воєнного стану, такі платники звільняються від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених пунктом 50.1 ПКУ, та пені.