Як розподілити загальновиробничі витрати при посіві різних культур на одному полі?

Принципи розподілу загальновиробничих витрат (ЗВВ) наведені в пп. 16 НП(С)БО 16.

ЗВВ розподіляються з використанням бази розподілу:

• годин праці;
• заробітної плати;
• обсягу діяльності;
• прямих витрат тощо.

Обрану базу розподілу сільгосппідприємство визначає обліковою політикою.

Аналогічно обліковою політикою слід визначати і розподіл витрат, які стосуються вирощування різних культур на одних і тих самих земельних ділянках протягом року. Далі наведемо можливі варіанти.

Орендна плата

Можна розподілити між культурами пропорційно часу використання поля під кожну культуру. А оренду за період, коли земельні ділянки не використовувалися, розподілити в пропорційному розмірі між озимою пшеницею і озимим ріпаком.

Наприклад, річна сума орендної плати 60 000 грн, 6 місяців земельна ділянка використовувалася під пшеницю, а 3 місяці під ріпак.

Три місяці земельна ділянка не була під жодною з культур. Ці три місяці можна розподілити між культурами пропорційно часу використання ділянки під кожну культуру:

• 3 : (6 + 3) х 6 = 2 місяці під пшеницю;
• 3 : (6 + 3) х 3 = 1 місяць під ріпак.

Всього кількість місяців під пшеницею – 8 місяців (6 + 2).

Під ріпаком – 4 місяці (3 + 1).

Отже, оренда за рік розподіляється таким чином:

• під пшеницю – 40 000 грн (60 000 : 12 х 8);
• під ріпак – 20 000 грн (60 000 : 12 х 4).

Амортизація ОЗ загальновиробничого призначення

Можливі бази розподілу наведені вище. Це можуть бути години праці виробничих працівників, зарплата, прямі витрати тощо.

Можливі варіанти розподілу ЗВВ для різних видів ОЗ наведені також в Методрекомендаціях №132 (від 18.05.2001 р.).

Наприклад, в пп. 2.21 Методрекомендацій №132 зазначено, що до складу загальновиробничих витрат входять окремі види витрат, що стосуються всіх напрямків діяльності господарства, зокрема:

• витрати на утримання основних засобів (включаючи орендну плату), які обслуговують виробничі процеси в різних напрямках діяльності господарства;
• витрати на утримання складів для зберігання виробничих запасів (крім складів для зберігання продукції та витрат на реалізацію);
• витрат на пожежну охорону;
• поточні витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією засобів природоохоронного призначення (очисних споруд, уловлювачів, фільтрів тощо);
• витрати на захоронення екологічно небезпечних відходів;
• оплата послуг сторонніх організацій щодо приймання, зберігання та знищення екологічно небезпечних відходів та очищення стічних вод;
• інші види поточних витрат на збереження природи;
• витрати, пов'язані з добуванням та використанням природної сировини, в частині відрахувань для покриття витрат на геологічну розвідку та пошуки корисних копалин, на рекультивацію земель;
• плата за воду, що забирається з водогосподарських систем у межах затверджених лімітів, а також платежі за використання інших природних ресурсів;
• за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище;
• розміщення відходів та інших видів шкідливого впливу в межах лімітів.

Ці витрати рекомендується розподіляти пропорційно прямим витратам (без витрат основних матеріалів: кормів, насіння, сировини).

Витрати на зрошення, якщо вони не можуть бути безпосередньо віднесені на певні культури, розподіляються між ними, а також пасовищами та сіножатями пропорційно площі поливних земель (див. пп. 3.17 Методрекомендацій №132).

Облік витрат на утримання сільськогосподарської техніки (амортизація, ремонт тощо), який ведуть протягом року на рахунку 91, розподіляють пропорційно обсягу виконаних робіт у фізичних обсягах (див. пп. 5.14 Методрекомендацій №132).

Ще раз зазначимо, що в Методрекомендаціях №132 наведені рекомендації щодо розподілу обсягу робіт. Сільгосппідприємство може скористатися цими рекомендаціями чи обрати іншу базу для розподілу. В будь-якому разі, обрану базу розподілу слід записати до облікової політики.

Наприклад, якщо обліковою політикою встановлено розподіл між культурами пропорційно прямим витратам, то підраховується загальна сума прямих витрат, понесених протягом року, тоді ЗВВ розподіляються пропорційно цим витратам.

Приміром, загальна сума понесених протягом року прямих витрат – 2 000 000 грн, з них 1 300 000 грн пшениця, 700 000 грн - ріпак. А сума ЗВВ – 800 000 грн.

В такому разі ЗВВ розподіляються таким чином:

• на пшеницю – 520 000 грн (800 000 : 2 000 000 х 1 300 000);
• на ріпак – 280 000 грн (800 000 : 2 000 000 х 700 000).

Витрати на ремонт техніки загальновиробничого призначення. Розподіл здійснюється за тим самим принципом, що і амортизація (див. вище).