Компенсація або оренда житла для працівника, що переведений в іншу місцевість

Переведення працівника до філії

Згідно із ч. 1 ст. 32 КЗпП, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у ст. 33 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених законодавством.

Пам’ятайте, що для переведення потрібна обов’язкова згода працівника.

Тож, оформлення переведення здійснюється на підставі заяви працівника та наказу про переведення. Також вносимо запис до паперової трудової книжки.

Працівникам при переведенні їх на іншу роботу, коли це зв'язано з переїздом в іншу місцевість, згідно з абз. 2 ст. 120 КЗпП передбачені певні гарантії та компенсації, а саме виплачуються: вартість проїзду працівника і членів його сім'ї; витрати по перевезенню майна; добові за час перебування в дорозі; одноразова допомога на самого працівника і на кожного члена сім'ї, який переїжджає; заробітна плата за дні збору в дорогу і влаштування на новому місці проживання, але не більше шести днів, а також за час перебування в дорозі.

Варіанти компенсації житла підприємство та працівник обирають на власний розсуд.

Працівник самостійно орендує житло, а підприємство компенсує йому вартість оренди

Компенсація вартості житла, переданого у власність працівникам, встановлена колективним договором, належить до видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується ЄСВ (п. 12 розділ ІІ Переліку №1170). Про це зазначено також і в ІПК від 29.08.2018 р. №3755/ІПК/20-40-13-11-11.

Якщо житло у користування працівнику надає третя особа, а роботодавець виплачує працівнику компенсацію вартості такого користування, тоді така компенсація є складовою зарплати працівника.

В пп. 5 п. 3 розділу IV Інструкції №449 вказано, що Інструкція №5 визначає, які виплати є базою нарахування ЄСВ в частині виплат, що належать до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно до пп. 2.3.4 Інструкції №5 виплати соціального характеру у грошовій і натуральній формі, а саме виплати, що мають індивідуальний характер (зокрема, оплата квартири та найманого житла, гуртожитків) входять до фонду оплати праці.

Тому компенсаційні виплати, встановлені колективним договором у вигляді відшкодування вартості оренди житла працівникам, належать до виплат, які відповідно до Закону про ЄСВ становлять базу для нарахування ЄСВ.

Отже, при компенсації працівникам вартості оренди житла така сума оподатковується ЄСВ на загальних підставах за ставкою 22%.

Компенсація працівнику вартості орендованого ним житла є його додатковим благом, згідно з пп. 164.2.17 ПКУ та підлягає оподаткуванню ПДФО, відповідно і ВЗ. Детальніше це питання ми розглянули у розділі «Підприємство самостійно оплачує житло, яким користується працівник».

Підприємство самостійно оплачує житло, яким користується працівник

ЄСВ

Відповідно до ст. 9-1 КЗпП, підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за власні кошти можуть встановлювати додаткові трудові і соціально-побутові пільги для працівників, ніж ті, що встановлені законодавством. До таких соціально-побутових пільг може належати і забезпечення працівників житлом за кошти роботодавця.

Забезпечення житлом працівників може визначається змістом колективного договору (ст. 13 КЗпП та ст. 7 Закону №3356).

Надавати житло в користування працівнику можна шляхом надання, наприклад, власного житла: квартири чи кімнати в гуртожитку, які обліковуються на балансі підприємства або надавати в користування орендоване житло у третіх осіб, яке може винаймати саме підприємство або працівник, якому надалі такі витрати будуть відшкодовані. Останній варіант ми вже розглянули у попередньому розділі.

Базою нарахування ЄСВ для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абз. 1 п. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ).

Крім того, абз. 6 пп. 2.3.4 Інструкції №5 передбачено, що виплати, зокрема, які мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, гуртожитків тощо) є виплати соціального характеру у грошовій і натуральній формі, що відносяться до інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Також, Переліком №1170, яким передбачено види виплат, що здійснюються за кошти роботодавця, та на які не нараховується ЄСВ, не передбачено витрат на оплату житла працівникам.

Отже, на витрати, що понесені роботодавцем в зв’язку з оплатою орендованого житла працівнику, нараховується ЄСВ. Оскільки такі витрати включаються до фонду оплати праці, то вони належать до складу заробітної плати та відображаються у Додатку 1 об’єднаної звітності.

ПДФО та ВЗ

Відповідно до пп. «а» пп. 164.2.17 ПКУ, дохід, отриманий працівником як додаткове благо у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

У випадку, якщо роботодавець надає працівникам у користування власне житло, що обліковується на балансі, і таке надання передбачене трудовим (колективним) договором — тоді ПДФО та ВЗ не буде. Також не буде і ЄСВ, оскільки житло надане працівникові безкоштовно. А порядок визначення розміру негрошового доходу Законом про ЄСВ не передбачений. Аналогічна думка зазначена у листі ДФСУ від 24.05.2017 р. №324/6/99-99-13-02-03-15/ІПК.

Якщо роботодавець надає у користування працівнику орендоване житло, то навіть не зважаючи на те, що це передбачено трудовим договором, то вартість оренди рахуватиметься для працівника додатковим благом та оподатковуватиметься ПДФО за ставкою 18%. А оскільки дохід надається працівнику у негрошовій формі, то базою оподаткування ПДФО буде вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, помножена на «натуральний» коефіцієнт 1,219512.

Об’єктом оподаткування військовим збором є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ). Отже, якщо із вартості надання житла працівнику утримується ПДФО, то потрібно утримувати і ВЗ у розмірі 1,5%, але при цьому не застосовується натуральний коефіцієнт. У Додатку 4ДФ об’єднаної звітності такий дохід відображатиметься за ознакою "126".

Строки сплати податків

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, ПДФО сплачується (перераховується) до бюджету протягом 3 банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). Норми визначені пп. 168.1 ПКУ.

Військовий збір сплачують у ті ж самі строки, що і ПДФО.

Сплачувати ЄСВ в цьому випадку потрібно під час кожної виплати (абз. 2 ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ).