Чи обов’язково ФОП повинен надавати транспортні послуги виключно на власному автомобілі?

Варто розглянути два варіанти:

1. Після укладення договору про надання послуг з ФОП, де Замовником послуг перевірені дані щодо наявності у нього автомобіля, у такому договорі може бути вказано, що послуги надаються на авто, яке є у власності чи в оренді.

При цьому, у договорі може бути також й умова, що Виконавець послуг (ФОП) має повідомляти про всі зміни, що стосуються умов даного договору про надання послуг.

Якщо цього не передбачено, то у разі, якщо авто ФОПа буде переоформлено на дружину, це не вказує на недійсність договору чи його нікчемність, нереальність, навіть у випадку, якщо авто було переоформлено на дружину.

За загальним правилом, згідно з ч. 2 ст. 128 ГКУ ФОП відповідає всім майном, що належить йому на праві приватної власності, за своїми обов’язками в сфері підприємництва, та його ідентифікаційний номер як платника податків та інших обов’язкових платежів належить фізособі-громадянину.Аналогічне прописано й у ст. 52 ЦКУ, а у ч.2 ст. 52 ЦКУ також передбачено, що фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Системний аналіз статей 57, 60 та 61 СКУ дозволяє дійти висновку про те, що майно ФОПа може бути об’єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між кожним з подружжя з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів поділу його між кожним з подружжя.

Майно ФОП, яке використовується для її господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Окрім того, відповідно до ч. 1-3 ст. 369 ЦКУ співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.

Відтак, подружжя може надати один одному доручення чи укласти інший двосторонній договір про розпорядження спільним майном, у т.ч. й ТЗ.

Водночас, відсутність такого договору не впливає на дійсність укладеного ФОП договору про надання послуг з використання власного авта чи авта, зареєстрованого на дружину. Укладення такого договору є правом, а не обов’язком подружжя.

2. Якщо ФОП після укладення договору із Замовником про надання послуг відчужив своє авто іншій фізособі (родичу чи третій особі), то в такому разі має бути укладений договір про використання такого ТЗ у госпдіяльності.

Втім, слід враховувати, що відповідно до п. 2.2 Постанови КМУ від 10.10.2001 р. №1306 «Про правила дорожнього руху» власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Відтак, знову ж такі, якщо ФОП, навіть після переоформлення (продажу) свого ТЗ третій особі (не дружині) може використовувати таке авто для здійснення госпдіяльності. І таке використання (без укладеного письмового договору чи довіреності) також буде на законних підставах.

А отже, в умовах договору може бути прописано, що при наданні послуг ФОП зобов’язується використовувати авто на законних підставах.

Щодо доказів використання ТЗ на законних підставах під час перевірки, то варто, звісно, податкові органи можуть вимагати підтвердження укладення такого договору між ФОПом та третьою особою.

І підставою для такого може бути норма, прописана у ст. 51 ЦКУ, зокрема, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

І тут є певні ризики, які вказують на важливість укладення письмового договору між ФОПом та третьою особою. Відповідно, інформація про такий договір (законність використання ТЗ ФОПом, зареєстрованого на родича чи третю особу) може бути включена до договору.

Адже, поняття обачність при укладенні договорів між госпсуб’єктами також враховується при встановленні госпвідносин з госпсуб’єктом. Проте, повертаючись до можливості використання авта лише на підставі техпаспорта (та ключів) чужим авто, варто розуміти, що наявність саме письмового договору, а не усного, не може вказувати на нереальність госпоперації з надання послуг за договором між ФОПом (виконавцем) та юрособою (замовником послуг).