Припинення трудових відносин у зв’язку зі смертю працівника за відсутності родичів

Працівник не вийшов на роботу, на телефоні дзвінки та повідомлення не відповідав. Оскільки він проживав один, інформація про родичів відсутня, було направлено додому комісію, яка на місці встановила, що працівник помер дома, сусіди викликали поліцію, яка доставила тіло до моргу. Є велика вірогідність, що родичі не знайдуться, тому можуть бути проблеми з отриманням свідоцтва про смерть та похованням. Як у такому випадку припинити трудові відносини з померлим працівником?

У разі смерті працівника роботодавець повинен оформити припинення з ним трудових відносин на підставі свідоцтва про смерть, наданого родичами або іншими особами, які здійснили поховання.

Якщо дійсно виявиться, що у працівника немає родичів, то підтвердити факт реєстрації смерті ляже на плечі роботодавця. Для цього роботодавцю, керуючись пп. 3 розд. ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, потрібно подати до органу РАЦСу заяву про державну реєстрацію смерті (форма встановлена додатком 17-1 Правил) не пізніше трьох днів з дня настання смерті чи виявлення трупа, а в разі неможливості одержання лікарського свідоцтва про смерть, фельдшерської довідки про смерть - не пізніше п'яти днів та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться в день звернення заявника за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

Тож, розуміємо, що підставою для звільнення працівника у зв’язку зі смертю є саме свідоцтво про смерть. І поки його копії у роботодавця не буде, працівник рахується таким, що й надалі перебуває з роботодавцем у трудових відносинах, але знаючи, що працівник помер, до отримання свідоцтва табелювати його потрібно літерним кодом «І» (цифровий код «30»).

Після отримання свідоцтва про смерть роботодавець видає наказ про звільнення у зв’язку зі смертю за п. 8-2 ч. 1 ст. 36 КЗпП та проводить остаточний розрахунок (нараховує працівникові зарплату за відпрацьований період, компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, лікарняні тощо) керуючись ст. 116 КЗпП з урахуванням вимог ст. 47 КЗпП.