Операції факторингу: що з ПДВ?

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ст. 1077 ЦКУ).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Зауважимо, що метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою ж договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника (Постанова ВС від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16).

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю. При цьому, якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні (ч. 3 ст. 656 ЦКУ) (пп. 62 Постанова ВС від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16).

Враховуючи зазначене, договір факторингу передбачає відступлення права грошової вимоги за плату.

Щоб факторинг трактувався як такий, слід, щоб виконувалися три умови:

1) одна сторона (клієнт) відступала право грошової вимоги до третьої особи (боржника);

2) ця сама сторона (клієнт) вносила плату фактору за отримані від нього у розпорядження кошти;

3) друга сторона (фактор) передавала клієнту кошти у розпорядження.

Більш детально про це ми писали тут.

Якщо є договір факторингу, то є дві операції: безпосередньо грошова вимога (борг) та плата за фінансування.

Пунктом 196.1.5 ПКУ визначено, що відступлення права вимоги, переведення боргу, торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов’язаннями (вимогами), за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об’єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Валютні цінності - національна валюта (гривня), іноземна валюта та банківські метали (ст. 1 Закону про валюту).

Відступлення права грошової вимоги за договором факторингу не є об’єктом оподаткування.

Щодо плати за проведення факторингової операції податківці в ІПК від 11.09.2018 р. №3953/6/99-99-15-03-02-15/ІПК визначили:

«Якщо плата за фінансування клієнта включається до складу плати за проведення факторингової операції, то така плата за фінансування клієнта є складовою частиною факторингової операції, яка не є об'єктом оподаткування ПДВ (за умови, що об'єктом такої операції є, зокрема, валютні цінності).

Якщо ж плата за фінансування клієнта не включається до складу плати за проведення факторингової операції, то така плата за фінансування клієнта розцінюється як оплата вартості додаткової послуги, визначеної ч. 2 ст. 1077 ЦКУ, операція з постачання якої підлягає оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку за основною ставкою».

Тобто, факторингова операція не є об’єктом оподаткування ПДВ якщо об’єктом боргу є валютні цінності, цінні папери. Плата за фінансування клієнта такого договору факторингу є об’єктом оподаткування лише у тому випадку, якщо є додатковою послугою.