Сумісник: право на лікарняні від ПФУ, якщо за основним місцем роботи є простій

На підприємство прийнятий працівник за сумісництвом з тимчасово окупованої території (є довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи). Наказом за основним місцем роботи оголошено простій не з вини працівника, з зазначенням виплати простою в розмірі посадового окладу. Чи має підприємство право розраховувати/оплачувати листки непрацездатності за рахунок ПФУ?

Відповідно до пп. 2 Порядку №440 оплата перших 5 календарних днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи ТА за місцем роботи за сумісництвом у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).

Підставою для оплати днів тимчасової непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності. Дні тимчасової непрацездатності оплачуються залежно від страхового стажу в розмірах, визначених ч. 1 ст. 23 Закону №1105.

Щодо оплати лікарняного рахунком ПФУ починаючи з шостого дня непрацездатності, то згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону №1105 страхова виплата у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності).

Тобто, першочергове право на нарахування лікарняних надано роботодавцю за основним місцем роботи, а потім вже роботодавцю за сумісництвом, але після невиконання основним роботодавцем своїх зобов’язань. Про це ПФУ зазначив у своєму листі від 16.01.2023 р. №1468-1025/Я-03/8-2800/23. Тобто такий роботодавець має надати повідомлення про відмову працівнику в оплаті лікарняного з зазначенням ґрунтовного пояснення причини відмови.

А як діяти роботодавцю за місцем роботи працівника за сумісництвом, коли за основним місцем роботи оголошено простій?

Простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ст. 113 КЗпП).

Час простою не з вини працівника, згідно з ч. 2 ст. 113 КЗпП, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Абзацом 4 п. 3 розділу І Порядку №1066 визначено, що тимчасова непрацездатність особи відповідно до медичного висновку — це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або інших причин (вагітність та пологи, карантин тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування, реабілітації, інших заходів медичного характеру та триває до відновлення працездатності або до закінчення причин, які унеможливлюють виконання роботи.

Працівник в період перебування у простої отримує компенсаційну виплату за невідпрацьований час у розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки, в даному випадку, згідно наказу у розмірі окладу. Перелік страхових випадків, визначений пп. 1 - 9 ч. 1 ст. 15 Закону № 1105, і період перебування застрахованої особи у простої не з вини працівника до них не відноситься. І це зрозуміло, бо під час простою втрати заробітної плати не відбувається, а тому здійснювати виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності як компенсацію втраченого заробітку немає підстав. Через це у роботодавця за основним місцем роботи немає підстав для видачі повідомлення про відмову в оплаті такого лікарняного листа на користь роботодавця за місцем роботи за сумісництвом – тобто «основний» роботодавець відмовився виплачувати лікарняні з метою перенесення цього обов’язку на роботодавця за сумісництвом. Роботодавець за основним місцем роботи, керуючись ч. 1 ст. 15 Закону № 1105, приймає виключно для себе рішення про відмову у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності працівнику у зв'язку із відсутністю втрати заробітної плати в зазначеному періоді. І все.

Отже, роботодавець за місцем роботи працівника за сумісництвом має право на оплату лікарняного листка тільки перших 5 днів за рахунок роботодавця. А от за рахунок ПФУ, починаючи з 6 дня, отримання коштів є неправомірним. Навіть якщо буде подано заяву-розрахунок і ПФУ через неуважність профінансує, є велика вірогідність того, що при перевірці (в т.ч. зустрічній) буде виявлений факт фінансування, який визнають порушенням, що потягне за собою штраф за неправомірне витрачання страхових коштів за ч. 6 ст. 8 Закону № 1105.

Тобто, у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів і сплачують штраф у розмірі 50% такої суми.

За несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів на страхувальників та інших отримувачів коштів Фонду накладається штраф у розмірі 10% несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів.

Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 % зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Право застосовувати фінансові санкції та накладати адміністративні штрафи від імені уповноваженого органу управління мають керівники територіальних органів уповноваженого органу управління та їх заступники.

Звертаємо особливу увагу, що строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених Законом №1105, а також інших видів заборгованості не застосовується (ст. 10 Закону № 1105).