Основні засади господарювання в Україні визначені Господарським кодексом України (далі – ГКУ).
Згідно з частиною першою ст. 19 ГКУ суб’єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.
Відповідно до частини першої ст. 44 ГКУ, підприємництво здійснюється на основі, зокрема:
вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;
самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;
комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Класифікація видів економічної діяльності (далі – КВЕД ДК 009:2010) затверджена наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 року № 457.
Основне призначення Класифікації видів економічної діяльності – визначити та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців.
Основний вид діяльності –це вид діяльності суб’єкта , на який припадає найбільший внесок у валову додану вартість (або інший визначений критерій).
Другорядні види економічної діяльності – це будь-які інші (крім основного) види економічної діяльності.
Враховуючи вищевикладене та з метою забезпечення достовірності інформації в базах даних ДПС, податківці рекомендують привести у відповідність основний вид діяльності, заявлений при реєстрації (згідно з Класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2010 Національного класифікатора України) до фактичного виду діяльності, що здійснюється платником.