Відповідальність за несвоєчасну утилізацію шин
Підприємство протягом 2017 – 2023 років придбавало, використовувало і списувало шини для автомобілів, які використовувало у власній діяльності. Списані шини тимчасово зберігаються на території підприємства. Але договору на утилізацію із спеціалізованим підприємством не було. В 2024 році такий договір буде укладено. Чи виникає необхідність сплачувати екологічний податок?
Екологічний податок
Читаємо відповідь ДПС на питання в ЗІР (117.01): «Чи є платниками екологічного податку СГ, які здійснюють тимчасове розміщення відходів, в тому числі небезпечних відходів (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо)?»
ДПС відповідає, що суб’єкти господарювання, які здійснюють тимчасове розміщення (зберігання) відходів, в тому числі небезпечних (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо) до їх передачі на утилізацію та захоронення, не є платниками екологічного податку з 01.01.2013 року за умови наявності у них договору на видалення та утилізацію відходів з суб’єктами господарювання (комунальними або спеціалізованими підприємствами тощо).
Далі ДПС пише, що суб’єкти господарювання, які здійснюють тимчасове розміщення (зберігання) відходів, в тому числі небезпечних (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо), є платниками екологічного податку у разі відсутності у них договору на видалення та утилізацію відходів, в якому визначаються терміни передачі відходів на утилізацію та захоронення.
Якщо взяти за основу цю консультацію, то за її буквального розуміння підприємство є платником екологічного податку за минулі роки, до моменту укладення відповідного договору про утилізацію.
Але, на наш погляд, думка податкової служби помилкова. Тому що платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, які розміщують відходи (див. пп. 240.1.3 ПКУ).
А що таке розміщення відходів?
Розміщення відходів - постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів (пп. 14.1.223 ПКУ).
Тобто, під розміщенням відходів розуміється постійнерозміщення на спеціальних звалищах, полігонах, на які отримано дозвіл.
А якщо підприємство тимчасово зберігає на своїй території відходи, навіть якщо договір на утилізацію укладено пізніше, таке зберігання не є розміщенням відходів.
Тому, на наш погляд, в розглядуваній ситуації підприємство не є платником екологічного податку. А тому питань із сплатою екологічного податку виникати не повинно. Відповідно, не має бути і штрафів за несплату податку.Судові рішення на підтвердження такої точки зору ми наводили тут.
Але в податкової служби може бути інша думка. Тому може бути доречним отримати індивідуальну податкову консультацію.