Відповідно до ч. 2 ст. 12-1 Закону про бухоблік підприємства, що становлять суспільний інтерес, публічні акціонерні товариства, суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, материнські підприємства груп, у складі яких є підприємства, що становлять суспільний інтерес, материнські підприємства великої групи, які не належать до категорії великих підприємств, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами. Такі види діяльності наведені у п. 2 Порядку № 419. Докладніше про це див. у нашому довіднику тут.
Далі, відповідно до ч. 3 ст. 12-1 Закону про бухоблік, підприємства, крім тих, що зазначені в частині другій цієї статті, самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності. Тому, коли підприємство перестає відповідати вимогам ч. 2 ст. 12-1 Закону про бухоблік, воно самостійно вирішує, чи повертатися йому на застосування НП(С)БО, чи продовжувати застосовувати МСФЗ.
В цьому випадку підприємство може вирішувати на власний розсуд, за якими стандартами воно буде подавати фінансову звітність за 2023 рік – за міжнародними чи національними. Так само на власний розсуд вирішується питання про вибір стандартів звітності протягом 2024 і подальших років.
Нагадаємо, що про складання фінансової звітності за МСФЗ або за НП(С)БО потрібно зазначити у самій фінансовій звітності та у декларації з податку на прибуток у розділі «Наявність додатків».
Якщо підприємство належить до середніх підприємств, воно подає фінансову звітність щоквартально за повними формами. Докладніше про те, як обрати форму фінансової звітності залежно від розміру підприємства, ми писали тут.