П’ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 1 лютого 2024 р. у справі № 420/23167/23 підтвердив правомірність рішення Головного управління ДПС в Одеській області (далі – контролюючий орган або ГУ ДПС) про анулювання реєстрації платника ПДВ, а апеляційну скаргу Товариства (далі – платник або ТОВ) на рішення суду першої інстанції від 10 листопада 2023 року, яким відмовлено у задоволенні позову – залишив без задоволення.
Так, адвокат ТОВ просив скасувати рішення ГУ ДПС від 18.07.2023 про анулювання реєстрації ТОВ як платника ПДВ та зобов’язати ДПС України поновити ТОВ реєстрацію платника ПДВ з 1 вересня 2020 року, шляхом внесення відповідного запису до Реєстру платників ПДВ за індивідуальним податковим номером із збереженням податкових показників в системі електронного адміністрування ПДВ в сумі 2,7 млн гривень.
Переглянувши справу колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.
Питання процедури анулювання реєстрації платника ПДВ визначено у розділі V ПКУ та Положення №1130.
Стаття 184 ПКУ унормовує анулювання реєстрації платника податку. Відповідно до підпункту «г» пункту 184.1 ПКУ реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.
Згідно підпункту «г» пункту 5.1 Положення про реєстрацію платників ПДВ, затвердженого наказом Мінфіну від 14.11.2014 р. № 1130 (далі – Положення № 1130), реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 ПКУ.
Анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з Реєстру.
За приписами пункту 5.5 Положення № 1130 анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах «б» – «з» пункту 184.1 ПКУ (підпункти «б» – «з» пункту 5.1 цього розділу).
Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.
Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).
Такими документами є, зокрема, довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов’язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава – підпункт «г» пункту 184.1 ПКУ).
Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу оформляється за формою № 6-РПДВ (додаток 5).
У день виникнення підстави для анулювання реєстрації платника ПДВ до Реєстру вноситься відмітка «Реєстрація особи підлягає анулюванню». Разом із такою відміткою до Реєстру вноситься підстава для анулювання реєстрації відповідно до пункту 184.1 ПКУ та дата виникнення такої підстави.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права висловлений Верховним Судом під час розгляду подібної справи, постанова від 05.11.2018 (справа № 820/2294/16), постанова від 16.04.2020 (справа № 826/876/17).
14.07.2023 ГУ ДПС складено довідку про те, що ТОВ протягом 12 послідовних місяців подає органу державної податкової служби декларації з ПДВ, що свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов’язання чи податкового кредиту та/або не подає таку декларацію.
Контролюючий орган установив, що за даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ за період з 01.06.2022 по 01.06.2023, не здійснювало реєстрацію податкових накладних на постачання товарів (послуг).
Також ТОВ звітність з ПДВ за податкові місяці червень – листопад 2022 року не подавало. Даним платником була подана така звітність за податкові місяці грудень 2022 року та січень – травень 2023 року з нульовими показниками.
18.07.2023 ГУ ДПС прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ.
Відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов’язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов’язковим виконанням таких обов’язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
На виконання цієї норми розроблений Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов’язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України, затверджений наказом МФУ від 29.07.2022 р. № 225.
Заява ТОВ про неможливість виконання податкових зобов’язань, перебувала на розгляді в ГУ ДПС у Полтавській області. У зв’язку з тим, що вказана заява не відповідала вимогам Порядку № 225, а також у зв’язку з тим, що не було надано вичерпного переліку документів (копій документів) та інформації, що передбачені Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків – юридичної особи виконувати податкові зобов’язання, така заява не була розглянута.
Відмова ГУ ДПС у задоволенні заяви ТОВ про неможливість виконання податкових обов’язків, даним платником податків не оскаржувалася.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначила, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та ухвалив законне й обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.