Податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, – це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку – резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених п.п. 14.1.170 ПКУ.
До податкової знижки можна включати такі витрати:
– частину процентів, сплачених за користування іпотечним житловим кредитом;
– пожертвування або благодійні внески неприбутковим організаціям;
– сума коштів, сплачених на користь вітчизняних закладів освіти для компенсації вартості навчання;
– страхові платежі та пенсійні внески, сплачені платником податку страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду;
– суми витрат на оплату допоміжних репродуктивних технологій;
– суми витрат на оплату державних послуг, пов’язаних з усиновленням дитини;
– суми коштів, сплачених у зв’язку із переобладнанням транспортного засобу на біопаливо;
– суми витрат у вигляді орендної плати за оренду житла (для ВПО);
– суми витрат на будівництво/придбання доступного житла;
– суми витрат на лікування гострої респіраторної хвороби COVID-19;
– сума фактично понесених витрат на придбання акцій, емітентом яких є юридична особа, що набула статусу резидента Дія Сіті.
Нагадаємо, що підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.
Якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним, не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься – п.п. 166.4.3 ПКУ.