Облік ремонтного молодняку свиней — погрупно чи поштучно?

Сільгосппідприємство закупило за кордоном свиней (ремонтний молодняк). Кожна з них має свій паспорт і ідентифікаційний код. Є два варіанти ведення обліку: груповий і поштучний. Яким чином впливатиме варіант обліку на собівартість приплоду?

Об’єкт обліку

Відповідно до п. 6 НП(С)БО 30 об'єктом бухгалтерського обліку є:

  1. окремий вид біологічних активів або
  2. їх група.

Група біологічних активів - сукупність подібних (за характеристиками та/або призначенням та/або умовами вирощування) живих тварин або рослин (п. 4 НП(С)БО 30).

Ця норма НП(С)БО 30 деталізована в Методрекомендаціях № 73 (від 21.02.2008 р.).

Відповідно до п. 2 Методрекомендацій № 73 об'єктом бухгалтерського обліку біологічних активів тваринництва можуть бути:

  • види тварин (велика рогата худоба, свині, вівці, птиця хутрові звірі, сім'ї бджіл тощо) або
  • однорідні групи біологічних активів, які складаються з певних статево-вікових (технологічних) груп (корови і бики плідники основного стада, свині і хряки плідники основного стада, тварини на вирощуванні та відгодівлі тощо).

В таблиці 1 наведені можливі види і групи тварин, які обліковані у складі довгострокових біологічних активів на рахунку 16. По суті це тварини основного стада: свиноматки перевірювані, кнурці перевірювані.

В таблиці 2 наведені можливі види і групи тварин, які обліковані у складі поточних біологічних активів на рахунку 21. Там наведені, серед іншого, свинки ремонті, кнурці ремонті тощо.

З наведеного випливає, що об’єктом обліку є завжди певна група тварин (вид тварин чи група), а не окрема тварина.

Але тут уточнимо. Об’єкт обліку пов’язаний з необхідністю обліковувати витрати. Тому об’єкт обліку має відношення до об’єкта витрат.

Об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат (п. 4 НП(С)БО 16).

Це означає, що підприємство обліковує витрати не по кожній окремій тварині, а по групі тварин.

Разом з тим в аналітичному обліку наводиться інформація по кожній тварині.

Повторимося, що згідно з нормами НП(С)БО 30 по кожній окремій тварині облік витрат не ведеться.

Визначення собівартості приплоду

Особливості визначення собівартості наведені в Методрекомендаціях № 132 (від 18.05.2001 р.).

Відповідно до п. 9.10 Методрекомендацій № 132 витрати на утримання основного стада свиней (свиноматок з поросятами до їх відлучення та кнурів) становитимуть собівартість приросту живої маси і ділового приплоду. До цих витрат включаються також і витрати на придбання ремонтного молодняку.

Собівартість приросту живої маси і однієї голови приплоду на момент його відлучення від свиноматок визначається діленням загальної суми витрат на утримання основного стада (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси при відлученні (включаючи живу масу одержаного приплоду).

Собівартість центнера живої маси поросят на момент їх відлучення від свиноматок визначається діленням вартості поросят під матками на початок року і витрат на основне стадо за поточний рік на живу масу (без загиблих) поросят, які відлучені та які залишилися під матками на кінець року.

Собівартість центнера приросту маси та живої маси свиней інших груп (на дорощуванні та відгодівлі) визначається відповідно до пунктів 9.4 і 9.5 цих Рекомендацій.

У неспеціалізованих підприємствах собівартість валового приросту живої маси свиней (включаючи живу масу приплоду) визначається в цілому по галузі діленням витрат на утримання всіх груп свиней на кількість приросту. Собівартість центнера живої маси свиней визначається відповідно до пункту 9.5 цих Рекомендацій.

Відповідно до п. 9.4 Методрекомендацій № 132 приріст живої маси молодняку тварин і тварин на відгодівлі та птиці певного виду та групи визначається як різниця між масою поголів'я, яке було на кінець року та яке вибуло протягом року (включаючи загиблих), і масою тварин і птиці, які надійшли в групу протягом року, включаючи приплід, та які були на початок року.

Собівартість центнера приросту живої маси визначається діленням загальної суми витрат на утримання відповідної групи худоби чи птиці (без вартості побічної продукції) - кількість центнерів приросту живої маси.

Відповідно до п. 9.5 Методрекомендацій № 132 собівартість живої маси молодняку тварин і тварин на відгодівлі та птиці всіх вікових груп визначається виходячи з витрат на їх вирощування і відгодівлю в поточному році (без вартості побічної продукції), вартості худоби і птиці, що були в групі на початок року та надійшли з основного стада чи з інших груп, ферм і підприємств, та вартості приплоду (без вартості загиблих тварин).

Кількість живої маси становитиме масу тварин, що реалізовані, забиті, переведені в інші групи та залишені на кінець року.

Собівартість центнера живої маси худоби і птиці визначається діленням їх вартості на кількість центнерів живої маси (без маси тварин, що загинули).

На підставі розрахованої собівартості центнера живої маси обчислюється фактична собівартість худоби, яка реалізована, переведена в основне стадо, забита на м'ясо, а також та, що залишилася в підприємстві на кінець року. Вартість худоби, що загинула з різних причин, в кінці року не уточнюється.

Сільськогосподарські підприємства мають право визначати собівартість живої маси тварин в розрізі партії (реалізованих, переведених в старшу вікову групу, забитих тощо) на підставі даних про вартість тварин, одержаних від приплоду, переведених з молодших груп, придбаних тощо, та вартість приросту маси тварин цієї партії.