Декларування доходів громадянина України та право на зарахування ЄСВ

Особа знаходиться за межами України більше 183 дні, центр життєвих інтересів за кордоном (родина, оренда житла), доходи одержує від іноземного роботодавця. У відповідності до законодавства країни перебування така особа вважається податковим резидентом такої країни та сплачує там всі податки з доходів. Чи потрібно такій особі подавати декларацію про доходи в Україні? Чи є механізм для зарахування ЄСВ на підставі міжнародних договорів?

Чи потрібно подавати декларацію?

Якщо українці працюють за кордоном або отримують інші доходи (крім допомоги від іноземних держав та їхніх державних фондів, а також від іноземних компаній), такий дохід є іноземним, і українці зобов'язані подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи та сплатити ПДФО за ставкою 18% (пп. 167.1 ПКУ), а також військовий збір за ставкою 1,5% (пп. 1.3 пп. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Разом з цим відповідно до угод про уникнення подвійного оподаткування платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном. Для зарахування податків необхідно отримати довідку про суму сплаченого податку, а також про базу та/або об'єкт оподаткування, легалізовану у відповідній закордонній дипломатичній установі України країни, де було отримано дохід. При цьому військовий збір за ставкою 1,5% сплачуєтьсябез зменшення.

Детальніше про декларування громадянами доходів, які отримані за кордоном, можна прочитати тут.

Але слід врахувати таку особливість для громадян України, які тривалий час перебувають за кордоном.

Відповідно до пп. 14.1.213 ПКУ, фізичною особою-резидентом вважається фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі, якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів протягом податкового року.

Тож якщо дана фізособа має документи, якими зможе підтвердити свій нерезидентський статус (договір про працевлаштування, право на проживання, довідку про резидентський статус в іншій країні тощо), то вона може не декларувати одержані доходи за кордоном. Проте, якщо надати документи фізособа не зможе, то, на наш погляд, вона повинна задекларувати та оподаткувати отримані доходи.

Зарахування страхових внесків в рахунок ЄСВ

Зарахування страхових внесків, сплачених особою в країні перебування, в рахунок сплати ЄСВ в Україні для отримання в подальшому пенсії законодавством не передбачено. Проте Закон про ЄСВ надає можливість особам, які працюють за кордоном добровільно сплачувати ЄСВ.

Дохід, отриманий фізичною особою за межами України, не є базою нарахування єдиного внеску, але громадяни України, які працюють за її межами, мають право на добровільну сплату єдиного внеску, у разі укладання договору про добровільну участь на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, згідно з ч. 1 ст. 10 Закону про ЄСВ.

Базою нарахування ЄСВ для таких осіб є самостійно визначені суми, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Перелік документів, необхідних для укладення договору зазначено в Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну №449.

Згідно з п. 3 розділу V Інструкції №449, для добровільної сплати ЄСВ, особа має подати:

  • заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування або про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску), за формою згідно з додатком 3 до цієї Інструкції, в якій зазначають, у якому виді загальнообов’язкового державного соціального страхування вони бажають брати участь;
  • копію трудової книжки (за наявності);
  • виписку з системи персоніфікованого обліку (ОК-5);
  • копію документа, що посвідчує особу.