Сплата ЄСВ з доходу працівника: основне/неосновне місце роботи
Працівник працює у бюджетній організації за основним місцем роботи на умовах 50% робочого часу та отримує зарплату 4000 грн. Також працює за сумісництвом у приватному підприємстві теж на умовах 50% робочого часу, зарплата - 12000 грн. Чи потрібно за основним місцем роботи робити доплату за ЄСВ до МЗП, чи якщо за сумісництвом платиться ЄСВ, то за основним можна платити ЄСВ з 4000 грн?
Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати, за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст.7 Закону про ЄСВ).
Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати (ст. 3-1 Закону про оплату праці).
Отже, якщо працівник відпрацював повний місяць, працедавець зобов’язаний нарахувати заробітну плату не нижче за мінімальну.
Проте, за угодою між працівником і власником, або уповноваженим ним органом, працівникам може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день, або неповний робочий тиждень.
У такому випадку оплата праці провадиться пропорціонально відпрацьованому часу, або залежно від виробітку, тобто, роботодавець має право нарахувати працівнику, який працює неповний робочий день, заробітну плату нижчу за мінімальну, але за умови, що сума нарахованої заробітної плати має бути не менша ніж частина від мінімальної заробітної плати, що припадає на фактично відпрацьований час.
При цьому роботодавець розраховує суму ЄСВ, як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки ЄСВ незалежно від того, що працівник працював не повний робочий день.
Тобто, якщо дохід працівника за основним місцем роботи на умовах неповного робочого часу становить 4000,00 грн, що менше МЗП, то роботодавець зобов’язаний сплатити ЄСВ за відповідний місяць не менше мінімального розміру. Тож, 2500,00 грн (різниця між МЗП 6500,00 грн та фактичним доходом працівника за місяць 4000,00 грн) буде відображатися у графі 18 Додатку 1 об’єднаної звітності з кодом «13», а у графі 20 – зазнаватиметься 550,00 грн. сума донарахованого ЄСВ.
Звертаємо увагу, що сплата суми ЄСВ за основним місцем роботи не залежить від сплати ЄСВ за місцем роботи працівника за сумісництвом. Роботодавець за основним місце роботи має завжди дотримуватися виконання ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) працівнику не за основним місцем роботи, ставка ЄСВ застосовуватиметься до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру, тобто до фактично нарахованої суми.
Виходячи з цього, можна прийняти рішення про те, яке місце роботи у працівника буде основним – у бюджетній організації чи в приватному підприємстві.