Норми списання матеріалів на пусконалагоджувальні роботи

Нормування витрат на пусконалагоджувальні роботи

Норма витрат — це гранично допустима величина витрат на виготовлення продукції за умов конкретного виробництва із врахуванням застосування найпрогресивнішої технології та сировини вищого ґатунку. За своїм змістом норма витрати є орієнтовною (середньою) величиною. Її не можна ототожнювати з фактичними витратами ресурсів. Це орієнтир, який допомагає дізнатися, наскільки раціонально та ефективно витрачаються ресурси суб’єкта господарювання.

Норми витрат затверджуються самим підприємством, керуючись галузевими нормативними документами (наприклад у будівництві), загальними актами з нормування витрат та технічними умовами (калькуляція). Розробкою норм витрат на підприємстві займаються технологи з подальшим затвердженням керівником підприємства у розпорядчому документі - наказі.

Зокрема, на сьогодні діє загальний ГОСТ 14.322-83, в якому наведено положення щодо встановлення норм витрат.

Документами, які використовуються для затвердження норми витрат на підприємстві, можуть бути: замовлення на виготовлення продукції, картка обліку витрат, калькуляція та інш. Приклади таких документів та проведення відповідних розрахунків ми наводили тут.

Підставою для списання матеріалів на пусконалагоджувальні роботи будуть калькуляції та накладні на переміщення-відпуск матеріалів. Крім того, доцільно використовувати затверджені норми і при фактичному відпуску матеріалів на відповідні роботи.

З самим порядком розрахунку норм, зокрема методами, показниками, які слід використовувати, показниками, які не включаються у розрахунок норм, можна ознайомитись у ГОСТ 14.322-83.

Бухгалтерський облік

Якщо йдеться про пусконалагоджувальні роботи покупцям продукції підприємства, то понесені фактичні витрати відображаються за дебетом рахунку 23 з кредитом рахунку відповідного джерела таких витрат. Наприклад списання матеріалів на пусконалагоджувальні роботи відображається записом Дт 23 Кт 20.

А от подальший облік таких витрат залежить від того, чи виділяються такі роботи в окрему послугу, чи включаються до собівартості реалізованої продукції чи товару:

• Дт 26 Кт 23 з подальшим списанням до собівартості реалізованої продукції записом Дт 901 Кт 26 – якщо пусконалагоджувальні роботи є частиною реалізації товарів;
• Дт 903 Кт 23 – якщо пусконалагоджувальні роботи є окремою послугою.

Якщо ж пусконалагоджувальні роботи пов’язанні не з продажем товарів, а з введенням в експлуатацію власних необоротних активів, то сума понесених витрат капіталізується спочатку на рахунку 15 з подальшим віднесенням на збільшення первісної вартості таких необоротних активів. Відповідно в обліку такі витрати відображатимуться записами Дт 15 Кт 20 та Дт 10/11/12 Кт 15. І в подальшому вартість таких робіт амортизується у складі первісної вартості такого необоротного активу.