Страхування відповідальності митного брокера перед третіми особами

Підприємство здійснює митно-брокерську діяльність. Оскільки у брокера є багато ризиків в роботі, то він хоче застрахувати діяльність працівників. Як оподатковується таке страхування? Чи можна включати до витрат суму оплаченого страхування?

Відповідно до ст. 6 Закону про страхування, добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Зокрема, видами добровільного страхування можуть бути (пп. 12 – 15 ч. 4 ст. 6 Закону про страхування):

  • страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
  • страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
  • страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
  • страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пп. 12-14 ст. 6 Закону про страхування).

В даному випадку йдеться саме про останній вид добровільного страхування – а саме страхування відповідальності брокера перед іншими особами, зокрема, перед клієнтами.

Витрати на добровільне страхування прямо не зазначені у НП(С)БО 16. На нашу думку, статтю витрат підприємство має визначити самостійно. Наприклад, якщо одним з видів діяльності підприємства є брокерські послуги, то страхування відповідальності підприємства перед третіми особами доцільно віднести до собівартості послуг – прямо на рахунок 23 або опосередковано через рахунок 91 – в залежності від методики формування собівартості брокерських послуг, що прийнята на підприємстві.

При цьому потрібно пам’ятати про те, що як правило, страховий платіж сплачується за декілька місяців, тому потрібно задіяти і рахунок 39.

Схема бухгалтерських записів може бути такою:

  • Дт 39 Кт 631 – віднесено на витрати майбутніх періодів вартість страхування, що сплачена за весь період страхування;
  • Дт 631 Кт 311 – оплачено страховий поліс;
  • Дт 23, 91 Кт 39 – щомісячно списується частина вартості страхування, що припадає на звітний місяць.

Таким чином, витрати на добровільне страхування впливають на фінрезультат за правилами бухобліку. Коригування фінрезультату для цілей оподаткування в цьому випадку не передбачені.

Все це справедливо для випадку, коли страхувальником є підприємство і воно страхує саме свою відповідальність як юридичної особи, від імені якої надаються брокерські послуги.

Якщо ж підприємство страхує не свою відповідальність, а відповідальність саме брокерів як окремих фізичних осіб, і брокери будуть застрахованими особами, то вартість такого страхування буде для брокерів додатковим благом.

Про облік і оподаткування добровільного страхування фізичних осіб ми докладно писали в цій аналітиці. Хоча цей матеріал написаний на прикладі медичного страхування, він буде актуальний для будь-якого іншого добровільного страхування фізосіб – облік і оподаткування відбувається так само.

Єдиним виключенням буде ЄСВ.

Нагадаємо, що згідно з п. 3.5 Інструкції №5 внески підприємств за договорами добровільного медичного страхування працівників не включають до фонду заробітної плати. Ці внески також прямо згадані й у п. 2 р. II Переліку №1170. Оскільки страхування відповідальності перед третіми особами не є медичним страхуванням, то ЄСВ буде нараховуватися на вартість такого страхування на загальних підставах.

У бухобліку таке страхування обліковується як витрати на оплату праці брокерів на рахунку 66. Більш докладно про бухоблік читайте у вищезгаданій аналітиці.